Початок ІІ світової війни дав надію українському народові на відновлення історичної справедливості та постання власної держави. Українці вірили, що підтримавши німецькі війська вони матимуть свою державність. І їх надії підкріплювалися домовленностями між німецькою розвідкою та керівниками українського повстанського руху. А тому з перших днів війни розпочали справжнє «полювання» на поляків, які 20 років назад знищили ЗУНР і здійснювали акти пацифікації, терору проти українського етносу в Галичині та на Волині протягом 20-30-х років. Активну роль в цьому русі відігравали місцеві організації ОУН. А тому детальніше про дії ОУН на Тернопільщині розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Початок збройних виступів на Бережанщині
Як зазначає дослідник Андрій Руккас, ОУН тривалий час готувалася до війни проти поляків. Готувала повстанців, озброювала їх, створювала умови для загального виступу. Детальніше про діяльність ОУН на заході Тернопільщини тут. Після початку війни завдяки діяльності організації кількість повстанців тільки в окрузі Бережани становила від 1800 до 4000 осіб. Отже, це говорить, що кількість повстанців була великою, що їх підтримувала значна кількість населення і що вони були добре організовані. А тому в цьому районі в другій половині вересня 1939 р. вибухнуло повстання, керівником якого був окружний провідник Григорій Ґоляш. Він, зокрема, 14 вересня організував нараду біля села Бишки, на яку було запрошено інших командирів ОУН: Степана Гаврилюка, Лева Реґа та Богдана Івашківа.
Як зазначав один з повстанців Степан Голяш: «в ряді сіл Бережанщини повстанці розконспірувалися через збройні виступи відступаючої польської армії. Від панічно втікаючих поляків в сторону Румунії можна було здобути зброю, що й виконували члени ОУН. Завдяки цьому багато членів то ходило зі зброєю. На більші акції сходились члени із цілого району. Планувався навіть напад на місто Бережани, в той час переповнене утікаючими польськими вояками. Однак акцію було відкликано через неспівмірність бойових сил. Під час переходу польських відділів через українські села, молоді люди ховалися по лісах, а члени ОУН тримали оборону, охороняючи населення. ОУН в тому часі була дуже поширена по всіх селах Бережанщини. Не тільки членство, але і юнацтво ОУН мало свої широкі кадри. Окремо були зорганізовані симпатики ОУН. Багато сіл було повністю опановані ідеями та діями ОУН» .
Що спричинило масовість повстанського руху
Масові виступи українців почалися близько до 18 вересня, адже в цей час відбулося масове звільнення політичних в’язнів, а також 17 вересня більшовики розпочали наступ на Польщу, а отже, польські війська, які їм протистояли, здійснили відступ в напрямку Румунії та Угорщини. Це дозволило ОУН розгорнути партизанську діяльність. Інколи вони йшли на відкриті зіткнення з польською поліцією та військовими, які втрачали бойовий дух.
Дії повстанців в селах Конюхи, Августівка, Хоробрів та Хоростець
Серед перших виступів на території Тернопільщини варто відмітити активні дії оунівців села Конюхи. Польський офіцер, капітан Ян Чісек, писав, що в цьому селі стояли пости української поліції, які хибно спрямовували відступаючих польських вояків зі Зборова на Бережани, а також далі на південь до шосе Дрижчів – Бережани. Але це був обман, адже через них польські частини були змушені йти через ліс, а отже, потрапляли в руки повстанців, які їх там вже чекали. Українці вбивали польських солдатів і відбирали зброю. Завдяки діям повстанців тут було створено 2 загони: один очолив В. Голюк, і він складався з 110 осіб, а інший – очолюваний Петром Бідним (20 осіб). Атакуючи поляків, українські повстанці захопили 61 гвинтівку, 11 пістолетів, 6 возів, 12 коней та 3000 штук набоїв. Протягом кількох днів оунівці втратили в боях 14 осіб та 5 було поранено. Втрати поляків були значно більшими, приблизно 40 осіб. Крім військових та працівників поліції було вбито також частину польських осадників.
Також вищезазначених підрозділів ОУН мало в цих краях загін в селах Августівка, Хоробрів та Хоростець. До його складу входило 135 осіб, але безпосередню участь в бояв приймало лише 35. Завдяки активним діям повстанці захопили 64 гвинтівки, 10 пістолетів, 10 велосипедів, а також велику кількість протигазів та боєприпасів. Під час боїв загинуло 11 поляків.
Напад повстанців біля сіл Мала Плавуча та Потутори
Діяли повстанці і біля села Мала Плавуча. Тут вони напали на місцеву поліцію, обрізавши їм зв’язок. Але повстанців було мало, щоб взяти штурмом відділок, а тому вони лише його обстріляли. Працівники поліції (серед них було 5 мобілізованих) мали мало набоїв для оборони (25 на гвинтівку), а тому вирішили не затримуватись на місці служби і, сівши на вози (оунівці їм не заважали), відправились в Бережани. Перед тим поляки знищили всі документи.
Інший напад на поляків відбувся біля села Потутори. Тут в засідку потрапила польська колона “офіцерського легіону” (мається на увазі, що їхали польські резервісти-офіцери). Поляки відступали від Дубно до румунського кордону, де планували сховатися від радянських військ. ОУНівці напали вночі на офіцерів, які не були готові до нападу і захищались лише пістолетами. Повстанці знищили 7 автомобілів, вбили 32 офіцерів та поранили ще 50-х.
Проголошення української влади в селі Рай
По-іншому діяло українське підпілля та загін з 50-ти осіб в селі Рай, що на Бережанщині . Вони мали захоплених 50 польських гвинтівок та 500 набоїв до них. Зайшовши в село, вони вдарили в дзвони, а коли люди зібрались, то оголосили всім про повернення Української держави. Після цього був “салют” в небо, або як говорять в цих місцях “бахнули почесну сальву в небо”
Бій повстанців в нараївських лісах
Не завжди дії повстанців були успішними. Давалась взнаки відсутність досвіду та нестача зброї. Зокрема, під час одного з боїв в нараївських лісах загін ОУН напав на польський підрозділ з 5000 осіб, що відступав до Львова. Після перших пострілів українських бійців поляки не злякались, а вишикувались в бойовий стрій і пішли в наступ. Повстанці зазнали значних втрат. Важкопоранених було більше 20 осіб. В самому містечку Нараїв повстанці захопили відділення поліції та повісили над ним’ синьо-жовтий український прапор. Також активним були повстанці в Шумлянах, Бишках та Олесине.
Бережанський «горожанський комітет», його голова д-р Бемко та ОУН
Якщо ви думаєте, що в цей час всі кинулись записуватися до ОУН та вбивали ворогів, то ви помиляєтесь. Адже завжди є ті, хто попереду, є ті, що очікують, і ті, хто має іншу думку. Зокрема, Бережанський міський комітет, який очолював д-р Бемко, спробував заспокоїти повсталих селян сіл Рай, Лісники та Нараїв. Він мотивував свої слова тим, що більшовики вже в Тернополі, німці сюди не прийдуть, а тому слід задуматися з ким воювати, чи варто це робити і чи слід так активно виступати.
Отже, деморалізація польської армії створила вікно можливостей для українських повстанців на Бережанщині. І тому вони, відбираючи в польських військових та працівників поліції зброю, набиралися бойового досвіду і нищили окупантів в бережанських лісах. А що ви знаєте про їх боротьбу. Пишіть в коментарях.