Після жорстокого панування радянського режиму в Тернополі, німецька окупація міста розпочалася без жодного пострілу та руйнувань. Фашистські війська увійшли в Тернопіль 4 липня 1941 року. Натомість Червона армія покинула місто без бою. Повідомляє “Yes-Ternopil”.
Тернопіль у складі дистрикту Галичина
1 серпня 1941 року було утворено нацистське окупаційне утворення – дистрикт Галичина, до якого увійшов і Тернопіль. Місто стало окружним центром Генерального губернаторства. Головним у місті призначили правника Осипа Гринкевича.
Варто додати, що до початку Другої світової війни Осип Гринкевич мав власну адвокатську канцелярію в Тернополі. Він займався захистом українських політичних в’язнів в польських судах. Осип Гринкевич був посадником Тернополя до 1944 року.
11 серпня 1941 року на основі п’яти повітів – Скалатського, Теребовлянського, Зборівського, Збаразького та Тернопільського утворено Тернопільське окружне староство. Керівником Тернопільської округи був староста, якого називали крайсгауптман.
Першим старостою, якого призначила німецька влада, став Ґергард Гаґер родом з Холму. Через рік після призначення в серпні 1942 року його замінили на Моґенса Гарбоу з Самбора.
Окупаційна влада встановила новий адміністративний поділ: Тернопільський округ поділявся на повіти, які своєю чергою складалися з волості, а волость поділялася на сільські громади. В липні 1943 року до Тернополя доєднали село Петриків та ще 53 земельні наділи Великої Березовиці. На початок 1944 року Тернопільський округ включав п’ять міст та 41 волость.
Окрім Тернополя до дистрикту Галичина увійшла південна та центральна частина Тернопільщини. Натомість Шумський, Лановецький, Кременецький та частина Збаразького району включили до утворення – «рейхскомісаріат Україна».
Організація влади на місцях
30 червня 1941 року у Львові проголосили Акт про відновлення незалежної Української держави. В зв’язку з цим вкінці липня в Тернополі пройшла маніфестація. Як наслідок, українцям вдалося створити органи самоуправління. Посадником Тернополя призначили С. Чумака, а керівником обласного управління став В. Охримович.
Органи місцевого самоврядування намагалися взяти під свій контроль державні установи. В цей період відновлювали діяльність кооперативи. Однак, німецьке командування не визнавало жодних незалежних утворень, тому члени українського уряду, який проголосили у Львові, були заарештовані та відправлені в концтабори. Члени Тернопільського обласного управління також потрапили під репресії.
Натомість на місце українських керівників німецька влада призначала своїх намісників. Українцям було дозволено займати лише нижчі посади в органах місцевого самоуправління і до того ж працівники перебували під постійним контролем фашистів.
Окупаційна влада заборонила діяльність всіх громадських та політичних організацій. Тисячі членів ОУН опинилися в тюрмах та концтаборах. Єдиною організацією, діяльність якої дозволило німецьке командування, був Український Допомоговий комітет. Організація в основному займалася допомогою біженцям, інвалідам та дітям.
Торкнулася німецька окупація і духовного життя тернополян. На території області дозволялася діяльність лише початкових шкіл, усі інші навчальні заклади масово закривали.
Фашисти знищували історичні та культурні пам’ятки регіону. За час окупації німецькі загарбники розграбували Кременецький та Тернопільський краєзнавчий музеї, обласну бібліотеку, знищили пам’ятники видатним діячам з Тернопільщини, серед яких Адам Міцкевич
Економіка окупованого Тернополя
Після приходу німецької армії в Тернопіль влада одразу взялася за налагодження економіки. Зокрема, місто мало служити вермахту. На місці радянських колгоспів створили «лігеншафти». Надії селян на краще життя не справдилися: населення обклали 12 видами податків. Наприклад, більшу частину врожаю люди обов’язково повинні були здавати окупаційній владі, з кожної корови вимагали здавати щонайменше 700 літрів молока.
Сільське господарство перебувало у стані занепаду. З кожним роком площа посівів все більше скорочувалася.
Окрім цього окупанти організували масовий вивіз до Німеччини майна промислових підприємств. В Тернополі були розграбовані більше семи десятків підприємств. Чимало виробництв німецька влада зруйнувала в районах Тернопільщини. Зокрема, в Кременці відступаючи з міста, фашисти повністю знищили пивоварний, шкіряний та тютюновий заводи. В Підгаєцькому районі величезних руйнувань зазнали райпромкомбінат та тютюнова фабрика. Завдяки діям німецьких загарбників було виведено з ладу всі комунальні установи області.
Вербування та вивезення тернополян до Німеччини
За наказом окупаційної влади відбувалося вербування та вивезення українців до Німеччини, де їхню працю використовували в сільському господарстві, на шахтах чи підприємствах військової сфери.
Протягом липня-серпня 1941 року в Тернополі провели реєстрацію всіх мешканців. Першу партію тернополян відправили до Німеччини вкінці цього ж року. Мова йде про приблизно 7 тисяч жителів Надзбруччя. Однак, такої кількості людей було мало для потреб фашистського Берліну. Тому, в 1942 році генерал-губереаторство Галичини видало новий наказ, де було вказано додатковий план розподілу робочої сили для виконання примусових робіт в Німеччині. Загалом за час окупації з Тернопільщини за кордон вивезли 100 тисяч жителів.
Частими були випадки діяльності німецьких каральних загонів, які займалися грабежами, знищували будинки та розстрілювали людей. Також німецькі загарбники створили на території Тернопільщини концентраційні табори – в Кременці, Тернополі, Бережанах, Чорткові та інших містах.
Історики дослідили, що найбільші звірства фашистів відбувалися у Янівському та Петриківському лісах, що знаходяться неподалік обласного центру. За весь час окупації німецькі військові вбили 280 тисяч жителів Тернопільщини, в тому числі радянських військовополонених.
Єврейські гетто
Чи не найбільше від рук фашистів постраждали євреї, які проживали на території Тернопільської області. На початку окупації лише за один день 4 липня 1941 року німецька армія в Тернополі вбила близько п’яти тисяч представників єврейської громади.
Тих, хто вижив, поміщали в гетто, а згодом везли до концтаборів. Якщо до початку 1941 року в Тернополі проживали 15 тисяч євреїв, то після приходу німецької влади небагатьом вдалося зберегти свої життя. Євреї намагалися переховуватися в підвалах, криївках і навіть каналізаційних системах. Місцеве населення ставилося з милосердям до представників єврейської громади, часто переховували їх та допомагали харчами.
Якщо ж підсумувати, Тернопіль чи не одним із перших міст відчув наслідки Другої світової війни. Зокрема, в 1941 році Тернопільщина взяла на себе удар фашистської армії. Регіон вдалося звільнити від німецьких загарбників у квітні 1944 року, однак обласний центр зазнав суттєвих руйнувань. Під час кровопролитних боїв Тернопіль практично зрівняли з землею. Незважаючи на це, місто відбудували й через десятиліття Тернопіль перетворився на туристичну перлину України.