І світова війна принесла невимовні страждання населенню всіх сторін конфлікту. Але ще сильніше вона вдарила по мешканцях земель, де безпосередньо проходили бойові дії. Частково це стосувалося Тернопільщина в 1914 р., а переважно торкнулося в 1915-1916 рр. коли ці землі стали ареною бойових дій. Детальніше про бойові дії на території нашого краю розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Початок війни
Як зазначають дослідники І. Баран та В. Любченко, російська армія, вступаючи в І світову війну, розраховувала, що вона швидко закінчиться. А тому імперія не накопичила значних запасів снарядів, патронів, гармат, чобіт. Тим не менше, на перший період війни в серпні 1914 р. росіяни атакували австро-угорські війська і захопили Галичину. Довгий час трималася фортеця Перемишль, але й вона здалася після 5-ти місячної облоги.
У відповідь німецькі та австро-угорські війська в квітні 1915 р. розпочали наступ, який пізніше назвуть Горлицьким. В результаті наступу російські війська, не маючи чим оборонятися (на 300 німецьких пострілів з гармат відповідали 1-м пострілом з своєї гармати та розпочали формування рот з алебардами), змушені були відступати, залишаючи за собою випалену землю. Війська Троїстого союзу змогли захопити частину території Королівства Галичини та Володимирії, Герцогства Буковини, зокрема міста Перемишль, Львів. Фронт зупинився ібіля Чернівців, Бродів, Бучача. Росіяни втратили 1 мільйон 410 тисяч чоловік вбитими і пораненими.
В червні 1916 р. вже російські війська кинулись у наступ. Операція була названа Луцький прорив (а в радянській історіографії Брусиловський прорив, бо командуючий операцією генерал О. Брусилов в 1920 р. перейшов на сторону більшовиків). В результаті наступу, який відбувався і на території Тернопільщини, росіянам вдалося відтіснити австрійські та німецькі війська і завдати їм численних поразок.
Економічна ситуація на Тернопільщині в 1915-1916 рр.
У зв’язку з війною по всій Тернопільщині зросли ціни на продукти харчування. Зокрема, в Чорткові роботи не було, люди не мали можливості купити продукти. Голодних людей обсіли різні хвороби, особливо небезпечним виявився тиф, і тому незабаром міський цвинтар розширився майже наполовину. Зовсім зубожіло населення Підгайців, якому дошкуляв брак одягу, взуття й харчів. Голодувало населення Галича, Бурштина, Бучача та інших міст.
Цікаво склалась ситуація в Мельниці-Подільській, де поряд проходив фронт і у 1915–1916 рр. знаходилися численні воєнні склади. Тут євреї наживалися за рахунок російських солдатів, які крали все, що можна було продати, – муку, цукор, масло, сало, намети, залізні вироби, у великій кількості фураж для коней, щоб роздобути гроші на горілку. Куплене все це добро євреї продавали вже за вигіднішою їм ціною російській військовій інтендатурі у Мельниці-Подільській. На спекуляціях євреї заробляли значні суми грошей.
Руйнування на Тернопільщині під час війни
Найбільше була пошкоджена північна частина Бучацького повіту, зокрема сильних руйнувань зазнали села: Бровари і Жизномир – спалено по 70 господарств, Григорів – третину села, майже 90 % с. Велеснів. Під час боїв у червні 1915 р. у с. Золотники Теребовлянського повіту було зруйновано близько 100 будинків, млин і винокурню.
Місцевість Тернопільщини між річками Серетом і Стрипою нагадувала одні руїни. Очевидець цих подій І. Сточанський з села Богатківці (Підгаєччина) згадував, що внаслідок воєнних дій майже всі села над Стрипою були спалені та знищені. В селах Семиківці та Бенева не залишилося жодного будинку, а на тих землях виднілися тільки могили похованих жовнірів.
За повідомленням Бережанського староства на весну 1915 р. в 11 селах згоріло 1347 будинків, а до осені цього ж року з 3853 житлових будівель у 25 населених пунктах зруйновано 1868, тобто майже половину всього житлового фонду до початку війни. Матеріальні збитки становили декілька мільйонів австрійських крон.
Вплив бойових дій на господарство
Війна спричинила руйнацію і господарства. Так на Тернопільщині в 1914 р. нараховувалося 90,4 тисячі коней, а на січень 1916 р., тобто через півтора роки після початку війни, залишилося тільки 43 214 коней, що становило 47 відсотків їх довоєнної кількості.
Російські війська забирали у селян хліб, кращі породи худоби і коней. Мобілізація чоловіків до війська, руйнівні воєнні дії перешкоджали веденню сільського господарства, зокрема збору врожаю влітку 1914 р., а зрив осінньої сівби спричинив до ситуації, що багато полів залишилися необробленими. У 1915 р. у Теребовлянському повіті через нестачу робочих рук і тягла залишилися необробленими 20 424 морги поля, а у Чортківському – через зменшення за півтора роки війни у три рази тяглової сили і нестачу посівного матеріалу перелогом лежало 13115 моргів землі.
Численні реквізиції, поширення ящура і корости серед тварин призвели до різкого зменшення кількості коней та худоби. У роки війни на стан сільського господарства значно вплинули його вбога технічна оснащеність, недостатня кількість реманенту для обробки землі. У Борщівському повіті, наприклад, на початок 1916 р. для обробітку 22 тис. моргів поля під озиму пшеницю і жито у селян налічувалося 3278 плугів і лише одна сівалка, а в Гусятинському – на 20 тис. моргів було 2467 плугів і 25 сівалок.
На Тернопільщині селяни 8-ми повітів у 1915 р. не змогли засіяти 70 тис. моргів землі. Крім того, весною 1916 р. селянським господарствам Тернопільщини для посівної кампанії не вистачало понад 1 млн пудів зернових і півмільйона пудів картоплі.
Виселення населення з прифронтової смуги
В результаті війни військове керівництво практикувало виселення мешканців населених пунктів. Біженцям доводилось шукати собі житло. Завдяки цьому зростало населення міст, які знаходились в тилу. Зокрема, містечка Скалат та Підволочиськ виросли на декілька тисяч жителів. Коли фронт йшов далі, то керівництво дозволяло мешканцям повертатися в свої домівки. Наприклад, 22 серпня 1916 р. дозвіл повернутися у рідні села Кутузовку, Мозолівку, Гниловоди, Зарванці Підгаєцького повіту Тернопільської губернії отримали 46 родин біженців-галичан, що на той час знаходились у селі Котовці.
Але бойові дії тривали і на інших ділянках, а тому військове командування Росії в грудні 1916 р. планувало виселити все населення з п’ятиверстової смуги вздовж позицій, зайнятих російськими військами у двотижневий строк. Далі було вирішено зробити це тільки з мешканцями сіл, що знаходяться у одноверстовій смузі вздовж позицій військ однієї з армій. Мешканці звинувачувались в шпигунстві, проституції, а також переході на сторону австрійських військ.
Командуючий фронтом О. Брусилов був проти такого виселення напередодні зими, але командир 11 армії генерал Клембовський видав письмове розпорядження про виселення усього населення з 20 сіл губернії, зокрема Бродівського, Золочівського та Бережанського повітів: Гржималівки, Звижина, Конюшкова, Куропатників, Язловчика, Пеняків, Юзефівки та ін. Відмінити це рішення не вдалося, але населенню дозволили скористатись своїми підводами під час виселення, військові мали допомагати виселяти, відбувалася оцінка майна, що залишалося. Планувалося виселити 309 чоловіків, 927 жінок та 1696 дітей. А 20 лютого 1917 р. було виселено мешканців сіл Миски та Подоляни Тернопільської губернії, чого вимагали військові обставини.
Отже, воєнні дії на фронті, який проходив Тернопільщиною, завдали значних руйнувань населенню нашого краю.