Період незалежності України став часом переосмислення нашої історії. Серед інших тем, які були вивчені по-новому є історія та генеалогія роду князів Вишневецьких. Вони займають особливе місце в історичному минулому України та Польщі. Цей рід подарував польському та українському народові декілька яскравих особистостей, які нині займають не останнє місце в символічному світі українців та поляків. Тут можна згадати оспіваного в літературі Дмитра-Байду Вишневецького, «ворога народу» Ярему Вишневецького, «пістолетного короля» Міхала-Томаша Корибута-Вишневецького та декількох інших. Детальніше про рід Вишневецьких, який мав родове помістя на Тернопільщині в містечку Вишневець, розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Історія роду
Як зазначає видання Локальна історія та історики Петро Кралюк, Світлана Зимницька зазначають, що князі Вишневецькі походять з литовського роду Ольгердовичів. Саме Федір Несвізький, син Дмитра-Корибута Ольгердовича, заснував Вишневець і почав називати себе князем Вишневецьким. За декілька сотень років володіння Вишневецьких виросли до розмірів території невеликої держави. На Лівобережній Україні Вишневецькі мали у власності Лубенщину (майже вся Полтавська область), Роменщину, а це загалом 53 міста й села. Крім цього, вони володіли містами та селами Збаразького повіту, зокрема Вишневцем, Олексинцем, Острівцем, Таражтою, Млинівцями, Возовою і Мельною, Лопушною та іншими.
Дмитро Вишневецький
З-поміж багатьох інших представників роду Вишневецьких варто відзначити Дмитра, якого в літературі ще називають Байдою. Саме він перебував на службі польського, московського й турецького володарів, боровся з татарськими нападами, заснував Запорізьку Січ на острові Хортиця, здійснював походи в Молдавію в надії визволити її від турецького поневолення. Саме там він зазнав поразки, потрапив у турецький полон і був страчений у Константинополі. Розповідалося, що князь три дні висів на гаку, глузуючи з мусульманської віри. Турки не витримали такої наруги й застрілили його з луків, а потім вирвали з грудей серце хороброго воїна й з’їли. А тому його смерть обросла легендами та переказами, тож виходець із Тернопільщини став відомим героєм на українських теренах.
Єремія (Ярема) Вишневецький та його дитинство
Відомим представником роду Вишневецьких, про якого є чимало згадок у книгах та статтях, є руський (в значенні український) магнат, землевласник Ярема або Єремія Михайлович Корибут-Вишневецький. Він народився в 1612 р. в Лубнах (Полтавщина). У дитинстві його охрестили в православній вірі, адже батько й мати були фанатичними православними вірянами. Смерть батьків, навчання в єзуїтському колегіумі у Львові (там, зокрема, навчався і Богдан Хмельницький) та вплив дядька-католика призвели до того, що і Ярема пізніше став католиком та противником українства, боротьби українського народу за визволення, набуття рівних прав із поляками та литовцями. Із питанням про зміну віри тісно пов’язана легенда про «материнське прокляття». Князь не дотримав слова бути вірним православ’ю, яке дав своїй помираючій матері. Проте мати поклала на малого Ярему зобов’язання, яке він не міг виконати, бо був ще дитиною, а на той час майже всі представники тогочасної еліти перейшли в католицтво. Православ’я тоді вже стало «хлопською вірою».
В 1637 р. князь став власником Збаража та навколишніх земель після смерті родичів, князів Збаразьких та перемоги в суді над їх тіткою Марушею. На початок повстання, яке переросло у війну та Національну революцію під керівництвом Богдана Хмельницького, він уже був досвідченим військовим, політиком, дипломатом. У польській літературі його називають героєм, рятівником нації, а в українській він однозначно — зрадник, ворог українців та козацтва. Саме Ярема Вишневецький один із перших зібрав військо й кинувся придушувати повстання Хмельницького. Магнату не пощастило – повстанці відбили напад війська князя і змусили його назавжди покинути землі, які він та його попередники так дбайливо доглядали та колонізували («Вишневеччина»). Але боротьбу руського воєводи Вишневецького та козацького полковника Максима Кривоноса було зображено на відомій картині Миколи Самокиша «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» 1934 року. А також про нього написав і його образ ідеалізував польський письменник Генріх Сенкевич у творі «Вогнем і мечем». Але рятівником Польщі Вишневецькому не судилося стати, адже він помер від дизентерії. Такою є офіційна версія того, що сталося.
Останні дні Яреми Вишневецького
Але існує й інша. 13 серпня 1651 р. Я. Вишневецький, повертаючись до своїх володінь після Берестейської битви, перебував на Київщині. Саме тут фанатичний магнат взяв участь у бенкеті на честь перемоги над українцями. І зробив помилку, яку раніше ніколи не робив (таку ще називають фатальною). Справа в тому, що Ярема вирішив випити спиртного, хоча раніше не вживав його. Наступного дня він прокинувся з важкою головою і поїв огірків, які запив медом. У результаті відчув слабкість, почав боліти шлунок, з’явилася лихоманка. Лікарі зробили все можливе, але врятувати магната не змогли. Уже 20 серпня в 11.00 він помер у замку в Паволочі.
Михайло-Томаш Корибут-Вишневецький
Українці знаходились у підневільному становищі в Польщі. Їх не визнавали за народ рівний полякам та литовцям. Водночас заможні представники українського народу завдяки своїй славі та багатству мали такі ж права, як польська шляхта та магнати. Одним із них став рід Острозьких, які володіли Тернополем у другій половині 16 ст. Представник цього роду міг навіть стати королем Польщі чи Московії в цей час, адже походив від Рюрика, засновника Київської Русі. Іншим родом, який не лише претендував на королівський престол, але й зайняв його, став Михайло-Томаш Корибут-Вишневецький, син Яреми. Він народився в Білому Камені, що на Золочівщині (Золочів, до речі, входив до складу Тарнопольського воєводства у 20–30 рр. ХХ ст.). Після смерті батька успадкував його маєтки, але не міг ними володіти, бо ці землі спочатку захопили українські повстанці, а далі Московія. Навчався в Празі, вивчав різноманітні мови, жив при дворі саксонського, польського, австрійського монархів.
В 1663 р. Михайло здійснив свій перший похід разом із чинним королем Яном Казимиром, майбутнім Яном Собеським. Маєтки Вишневецького вдалося відбити й розпочати збирати в них податки. Але як тільки поляки відступили на Правобережжя, їх забрала Московія, а тому заробити на них не вдалося. Українська зима теж не сподобалась Михайлові: мороз був такий, що в нього замерзли ноги й довелось ампутувати частину п’яти й кілька пальців.
В 1688 р. Ян Казимир відрікся від трону. Почалися вибори. Було багато іноземних претендентів на престол. Під час виборів було багато фізичної боротьби, загинуло кілька сотень людей. Коли закінчилися гроші на кампанію, то було вирішено обрати когось свого («п’яста», тобто місцевого претендента на трон; так називали короля на честь першої королівської династії, легендарним засновником якої був П’яст. І тут на посаду призначили Вишневецького. Його назвали пістолетним королем, бо коли шляхта утверджувала свій вибір, то стріляла з пістолетів по приміщенню, де сиділи сенатори. В 1669 р. він став королем Речі Посполитої, а за якийсь час одружився з австрійською принцесою Елеонорою. На весіллі з’їли 300 фазанів, 5 тисяч куріпок, 2 тисячі зайців, 5 лосів, 100 оленів, 4 тисячі баранів, 400 волів, 6 тисяч індиків, 3 тисячі телят, а також багато солодощів і фруктів і випили 1500 бочок вина
В 1673 р. Михайло під час турецької кампанії почав скаржитися на головний біль, хворий шлунок, відсутність сну та небажання їсти. Сталася перфорація виразки шлунка, і він помер. Тіло було виставлено в архієпископському палаці у Львові.