П’ятниця, 20 Травня, 2022

Сторінки воєнної історії Тернополя

Як і для кожного українського міста Перша та Друга світова війна залишили важкий слід в історії Тернополя. Місто неодноразово знаходилося під окупаційною владою і зазнало значних руйнувань. Повідомляє «Yes-Ternopil»

Початок Першої світової війни

28 червня 1914 року розпочалася Перша світова війна. Галичина опинилася на шляху Східного фронту і була місцем найбільш кровопролитних боїв. Український народ фактично розділила лінія фронту і він опинився по різні сторони барикад.

На території України, яка була під владою Австро-Угорської імперії, одразу відреагували на початок воєнних дій. 3 серпня 1914 року у Львові було створено Українську Народну Раду. Головними завданнями новоствореної організації були: відокремлення Наддніпрянської України від Росії, а також визволення Східної Галичини від польської влади.

Через декілька днів після утворення Української Народної Ради засновано бойовий загін Українських січових стрільців. На території Галичини утворилися повітові центри, які вербували бійців.

Загалом в Тернополі, Львові та Бережанах зголосилися йти до війська понад 28 тисяч юнаків. Однак, до лав Українських січових Стрільців прийняли лише невелику частину охочих – 2,5 тисячі бійців.

Бої на території Тернопілля

Перші військові дії на Південно-Західному фронті розпочалися в серпні 1914 року. З 23 серпня по 21 вересня відбулася Галицька битва. Бої проходили між річками Серет та Стрипа. В результаті битви було повністю розгромлено австро-угорську армію.

Свою невдачу на фронті австро-угорське керівництво армії пов’язувало зі зрадою українців. Після цього український народ почали масово винищувати: людей відправляли в табори, розстрілювали та вішали.

Після того як австрійські війська вимушено відступили, територію Галичини й Буковини окупувала Росія. Варто додати, що під час боїв на Тернопіллі було зруйновано чимало сіл. Практично до тла винищили Зборівський район: місцеві жителі змушені були жити в землянках та страждати від голоду. Від обстрілів згоріли Гусятин та Заліщики.

Через мобілізацію чоловіків до війська в Тернополі та по території всього регіону не встигли вчасно зібрати урожай, що призвело до стрімкого зростання цін на продукти та речі першої потреби. В селах і містах Тернопілля розпочався голод.

Окупація Тернополя Росією

В серпні 1914 року російська війська зайшли у Тернопіль. Окупація міста Росією стала для простих тернополян справжньою несподіванкою. Адже австрійська влада запевняла, що ворожа армія ніколи не дійде до міста. І лише три тижні війни знадобилося російській армії, щоб дійти до Тернополя. Одразу ж ввели стан облоги.

Проти українськомовного населення розпочалися репресії. Російська окупаційна влада закривала усі культурні українські заклади в місті та припинила діяльність періодичних видань. В приміщеннях гімназій відкривали військові шпиталі. Директор Тернопільської гімназії Роман Цегинський, побоюючись репресій проти себе та родини, отруївся разом зі своїм сином.

Обмежувалося вживання української мови. Репресій зазнала також і греко-католицька церква. Росіяни мстилися за те, що галичани посміли воювати на боці Австро-Угорської імперії.

За наказом російського командування були розбиті цистерни зі спиртом, що зберігалися під залізничним містом. Генерали побоювалися, що спирт дійде до простих солдатів, які влаштують пиятику.

Варто додати, що солдатів російської армії регулярно зобов’язували сповідатися та причащатися в православних священників. Церкву для росіян облаштували в приміщенні польської організації «Сокол». Там зараз знаходиться Палац кіно. Замість дзвонів між колонами повісили декілька залізяк, якими періодично дзвонили.

Також в місті започаткували курси російської мови, однак популярності серед місцевого населення вони не здобули, оскільки тернополяни навідріз відмовлялися на них записуватися. У зв’язку з цим в 1916 році в Тернополі дозволили відкрити українські школи, які окупаційна влада називала «малороські».

В той період в Тернополі побував американський журналіст Джон Рід. Його вразила російська окупація міста та яке воно мала вигляд. В 1915 році в Тернополі було багато російських військових та полків, як тих, хто відправлявся на фронт так і тих, хто відпочивав після затяжних боїв.

Легіон Січових Стрільців у Першу світову війну

З осені 1914 року до весни 1915 року стрільці воювали в Карпатах, де показали в боях свою рішучість і незламність. Протягом наступних двох років Українські Січові Стрільці взяли участь у кровопролитних боях на території Поділля.

В травні 1915 року військам вдалося прорвати російську оборону та захопити значну частину території з українським населенням. Українські Січові Стрільці закріпилися на берегах річки Золота Липа, де до пізньої осені 1915 року брали участь в бойових операціях, що проходили між річками Серет та Стрипа. Кровопролитні бої забрали тисячі життів вояків з обох сторін.

В рідкісні хвилини відпочинку січовики заснували власний оркестр. Вперше музику оркестру Українські Січові Стрільці почули після Різдвяних свят 1916 року. Засновником та диригентом оркестру був М.І. Гайворонський.

Літом 1916 року російська армія під головуванням лейтенанта Брусилова прорвала австро-німецьку оборону. Австрійські війська, в складі яких було чимало тернополян, були практично повністю розгромлені. Лише за півмісяця австрійська армія втратила півмільйона солдат.

Легенда про наймолодшого вояка Тернополя

Мирослава Луцишина – семирічного хлопчика з Тернополя вважають наймолодшим вояком Першої світової війни. До наших часів збереглася світлина опублікована у «Львівському часописі», на якій зображений маленький тернополянин в оточенні австрійських військових. Через це історією Мирослава Луцишина зацікавилися історики й дослідники, яким вдалося дізнатися чимало цікавих фактів.

Хлопчик народився 22 травня 1908 року і жив біля Тернополя (зараз територія сучасного мікрорайону «Дружба»). В липні 1915 року фронт дійшов і до міста, де  проживав юний Мирослав.

Семирічна дитина отримала важкі поранення і потрапила в польовий шпиталь австро-угорської армії. Завдяки зусиллям австрійських медиків хлопчика вдалося виходити, однак він не мав куди йти, адже залишився без сім’ї.

У вересні 1915 року дивізію перекинули на італійський фронт і австрійські вояки забрали разом з собою Мирослава. Хлопчик отримав умундирування і як кожний солдат зобов’язаний був відслужити три роки.

Маленький тернополянин служив у військово-польовому шпиталі санітаром спочатку на території Сербії, а згодом Південного Тіролю. За понад чотири роки дитина разом з австро-угорською армією пройшла російський та італійський фронти.

В «Літописі Червоної Калини» збереглися фото 10-літнього Мирослава в компанії командувача одинадцятої армії Віктора Данкля та інших представників австро-німецького генерального штабу.

Тернопіль в Другу світову війну

1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна. В цей день німецькі війська перейшли кордони Польщі. Варто додати, що на той час Тернопільщина перебувала саме під польською владою.

Виконуючи умови радянсько-німецького договору, підписаного Молотовим та Ріббентропом, 17 вересня Червона армія вступила на територію Західної України. Першими населеними пунктами Тернопілля, які зустріли радянських солдатів стали Гусятин, Підволочиськ, Гримайлів та інші прикордонні міста. В цей же день Червона армія увійшла до Тернополя та Збаража. 18 вересня 1939 року територію області повністю визволено від польської влади.

Включення Західної України до Української РСР

Чимало жителів Тернопільщини позитивно зустріли прихід радянської армії. Люди надіялися, що нарешті втілиться мрія українців – возз’єднання Західної та Східної України. В листопаді 1939 року Верховна Рада УРСР прийняла закон про прийняття Західної України до складу Української РСР.

В результаті прийняття закону створено шість нових областей – Тернопільська, Волинська, Дрогобицька, Станіславська та Ровенська. Однак, з приєднанням Західної України на її території розпочався терор. В Галичині проводили так зване очищення міст і сіл від ворожих елементів.

Під каральні заходи потрапили практично всі верстви населення включно з членами сімей, знайомими та родичами. Розпочалися масові арешти та депортація населення.

Військові дії на Тернопільщині в 1941 році

В  червні 1941 року Тернопільська область однією з перших відчула на собі удар війни. Захищаючи Кременецький район разом з солдатами Червоної армії загинули й місцеві жителі. Фашистська армія наступала і з другого боку Тернопільської області – за напрямком Копичинці, Гусятин, Монастириська.

Через несподіваний напад Німеччини радянські війська не були готові до війни й змушені були відступити. Під загрозою прориву фашистських військ опинився Тернопіль. Якби місто окупували, в небезпеці опинилися б війська 16-ї та 12-ї армії. Всі сили кинули на оборону Тернополя і місто таки вдалося втримати.

Німецька війська відтіснили з передмістя. Червоній Армії майже на місяць вдалося закріпитися на межі річки Случ. Кровопролитні бої на території Тернопільщини тривали до середини липня 1941 року.

Окупація Тернопільщини Німеччиною

2 липня 1941 року фашистам все ж таки вдалося захопити Тернопіль. Однак, місто під час наступу критично не постраждало. На початку липня німецька війська окупували всю Тернопільську область.

Тернопільщину розділили на дві частини: південна та центральна частини області увійшли до «дистрикту Галичина», іншу ж частину включили до «рейхскомісаріату Україна». Керівні посади в області отримали німецькі урядовці. Посади нижчого рангу продовжували займати українці.

В Західній Україні розпочалися масові арешти та ув’язнення членів ОУН. Організація змушена була перейти у підпілля. Окрім ОУН окупаційна влада заборонила діяльність усіх українських політичних та громадських організацій.

Єдиною організацією, яка продовжувала роботу, був Український Допомоговий Комітет. Він займався наданням допомоги нужденним верствам населення. На Тернопільській області відкрили концентраційні табори. Вони були в Кременці, Чорткові, Бережанах, Великих Бірках та інших містах.

Фашисти активно провадили на Тернопільщині сіоністську політику. Німецька влада масово знищувала євреїв. Лише за один день 4 липня 1941 року в Тернополі розстріляли понад п’ять тисяч євреїв. Єврейське населення, яке вціліло, зібрали в гетто, що розташовувалося на Загребеллі. Людей з гетто розстрілювали групами.

Визволення Тернопільщини від німецьких військ

В березні 1944 року Червона Армія визволила Правобережну Україну і вступила на територію Тернопільщини. Головний наступ розпочався 4 березня 1944 року. Один за одним радянські війська визволяли міста і села області.

Першими визволили від фашистської окупації Збараж, Ланівці, Вишнівець та ще понад дві сотні містечок та сіл

Значно складніша ситуація була з Тернополем, який для німців був важливим стратегічним містом. Фашисти перетворили його на військову фортецю. Загалом фашистський гарнізон в Тернополі налічував дванадцять тисяч солдатів.

Радянська армія оточила місто. 9 березня 1944 року розпочалися кровопролитні бої за визволення Тернополя. Червоній Армії практично довелося відвойовувати кожну вулицю міста. Більш як півмісяця тривали бої за місто. 12 квітня розпочався штурм центральної частини Тернополя і через три дні місто визволили від фашистів.

За проявлений героїзм під час визволення Тернопільщини дванадцятьом офіцерам та солдатам присвоїли звання Героїв Радянського Союзу.

Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що область з перших днів Другої світової війни відчула на собі наступ фашистів та зміну окупаційної влади. Лише місяць знадобився німецьким загарбникам, щоб окупувати регіон. 

Варто додати, що впродовж війни на території Тернопільщини опір населення проводився у двох напрямках – Українська Повстанська армія та радянський партизанський рух.