Життя в Бережанах від заснування і аж до Другої Світової війни було тісно пов’язане з єврейським населенням. Місто активно розвивалось, а демографічні дані свідчать, що не останню роль в цьому відігравали євреї, пише сайт yes-ternopil.com.ua. Так, у різні роки єврейське населення становило якщо не більшість, то рівну частку поряд з українцями та поляками. Колись Бережанщина була всіяна синагогами, адміністративними будинками, лазнями та іншими будівлями, що облаштували для себе євреї. Зараз в це важко повірити, адже на території міста не залишилось і половини з того, що було. А все змінила Друга Світова війна, яка стала кінцем для юдейської громади в місті. Яким було життя до цього, а яким стало після? Ця історія варта уваги.
Життя євреїв у Бережанах
Єврейська громада утворилася в Бережанах тоді, коли постало місто. А перша письмова згадка сягає 1564 року. Хоч заселення не було масовим, проте єврейські купці були бажаними гостями в місті. А вже у XVI-XVII століттях в місті утворилась повноцінна єврейська громада, яка мала свою адміністрацію, суд, будинок зборів, синагогу та цвинтар. Бережани стали містом розвитку єврейської громади. На відміну від інших міст, життя євреїв тут не обмежувалось певною територією. Різні політичні та економічні умови вносили свої корективи. Так, у 1695 році багато євреїв належало до ремісничих цехів: вони працювали різниками, пекарями, кравцями.
Вже на початку XIX століття євреї до своїх надбань змогли віднести власну школу та Бейт гаМідраш. В цих закладах єврейська громада навчалась, відвідувала бібліотеку та вивчала релігійні тексти. Мала громада і своїх духовних проповідників та молитовні будинки. У всі часи стихією євреїв була торгівля. Бережани не стали виключенням. Торгівлею тут займалась лише єврейська громада. Вино, сукно, збіжжя, шкіра, сіль, цукор, свічки – купити можна було все.
Життя у місті похитнулось в період Першої Світової війни, адже тоді було знищено багато єврейських надбань. Саме у цей час чисельність єврейської громади в Бережанах зменшилась, багато людей емігрували до США та Палестини, а інші ідентифікували себе як поляки. Проте війна закінчилась, і для тих, хто залишився, життя почало відновлюватись. Євреї все ще займались ремісництво та торгівлею. Були також лікарі та юристи. Вони об’єднувались в організації різних спрямувань, відвідували музичні та театральні клуби. А культурне життя для євреїв вирувало навколо “Народного дому”, де ставили п’єси, давали концерти та проводили зібрання.
Євреї підтримували тих, хто був при владі, а життя у місті здавалось безтурботним. Єврейське населення не зазнавало утисків, проявів антисемітизму чи ворожого ставлення. Євреї надавали перевагу полякам, хоч були й ті, хто підтримував українців. Дехто з єврейської громади служив в УГА, відбував разом з українцями термін у польській в’язниці та наполягав на тому, що був українцем з юдейським віросповіданням. Так чи інакше, ніщо не віщувало того, що трапилось далі.
Бережанське гетто
Прихід німців став вироком для всього єврейського населення. Вже з 28 червня 1941 почалось бомбардування міста, а потім Бережани опинилось під німецьким керуванням. Тоді й почались розправи над євреями.
На початку січня 1942 року був виданий наказ створити єврейське гетто в Бережанах. Місцем для його розташування обрали їхні колишні поселення. Проте була одна відмінність – будинки тепер були зруйновані. Гетто займало ринок та вулиці, де жили колись євреї, але після німецького бомбардування ці місця були повністю знищені. Саме сюди запроторили людей, загородили територію колючим дротом та заборонили входити іншим. А 15 січня того ж року “Бережанські вісті” повідомили, що євреям заборонено покидати відведену територію, а допомога їм карається стратою. Євреї змушені були залишатись в гетто, проте це не було гарантією збереження життя. На таких територіях розвивались хвороби, їжі та місця було обмаль. Хворих та немічних вбивали, а мета гетто була досягнута, адже після цього почались рейди.
Пильнувати гетто довірили новоствореній “єврейські раді” та поліції, в яку набирали євреїв. Радою керував урядовець польського староства – доктор Клягер. Саме тоді євреїв змусили носити спеціальний знак – зірку. Численні облави, акції та вбивства не залишили євреям жодного шансу і вже 12 червня 1943 року гетто було ліквідовано.
Розправи над євреями
Німецькі війська увійшли в Бережани 3 липня 1941 року. Заявили німці про себе бомбардуванням міста, особливою ціллю були єврейські будівлі та вулиці. Це стало лише першим попередженням. А далі слідував суцільний терор.
Відомим явищем щодо євреїв було проведення так званих акцій, тобто періодичних погромів. Під час них по вулицях та гетто виловлювали євреїв, яких або вбивали, або депортували в табори смерті. Єврейське населення шукало схованки повсюди, але результат відомий – вони були вбиті.
Першим масовим випадком було знищення інтелігенції у жовтні 1941 року напередодні найважливішого свята для євреїв Йом-Кіпура. У Бережанській в’язниці зібрали близько 600 чоловіків. Лікарів та ще частину людей відпустили, а інших повезли у вантажівці в сторону села Рай. Тоді їх запевнили, що везуть на примусові роботи, але насправді всіх вбили.
Ще одна розправа чекала єврейське населення в грудні того ж року на другий день Хануки. Тоді їхньою ціллю стали жінки і діти, яких відправили в напрямку Підгайців і розстріляли в лісі. Там їх і поховали.
Найжорстокішими стали події, які призвели до знищення гетто. 12 червня 1943 року перед Шавуотом поліція зібрала всіх євреїв, які залишились в гетто, і повела на окописько. Всі знали, що їх чекає смерть. А людей було близько 2000: чоловіки, жінки, маленькі діти, підлітки, немічні, літні люди. Усіх їх зігнали на край чотирьох величезних ям і розстріляли. Не пожаліли навіть члена “єврейської ради” – доктора Померанца. Його з сім’єю розстріляли першими. Така ж доля чекала і поліцію, до якої входили євреї.
Ось так завершилась історія єврейської громади в Бережанах. Частину вбили в околицях міста, інших вивезли у табори смерті. Тих, кому вдалось врятуватись, була мізерна кількість. З десятитисячної єврейської громади в місті залишилось приблизно 100 осіб.
Залишена спадщина
Проживання євреїв в Бережанах не пройшло безслідно, окрім історичних даних, відомостей та спогадів очевидців, в місті ще є залишки синагоги, Бейт гаМідраша та цвинтаря.
Велика синагога – єдина зі всієї кількості таких споруд, яка збереглась в місті. Ця синагога з’явилася у 1719 році, проте в такому вигляді, якою ми її знаємо, вона постала у 1880 році. Саме тоді її було перебудовано з цегли. Вирізняється будівля своїми круглими вікнами, ліпниною та арками. Тут збиралась найбільша кількість євреї на відправи та на інші громадські збори. Хоч колись синагогою можна було досхочу милуватись, але зараз лише руїни нагадують про колишню красу.
Біля Великої синагоги вдало розташувалась будівля Бейт гаМідрашу. Саме тут можна було і відвідати невелику бібліотеку, і помолитися. Також приміщення слугувало навчальним закладом.
Місцем вічної пам’яті залишиться єврейський цвинтар. Саме тут жорстоко розправлялись над єврейським населення. Територія кладовища звалась окописьком, бо з усіх боків обкопувалась ровом і валом. Раніше одна частина кладовища була виділена для поховань, а інша була садом. Зараз місце з усіх боків загороджене та з нього відкривається гарний краєвид на місто. А завдання громади незмінне – зберегти те, що залишилось в пам’ять про єврейську історію міста.
