У період радянської окупації, в останні роки Другої Світової війни, на території західних областей вже тодішньої УРСР, проводилося викриття та ліквідація польських підпільних груп. Для польського підпілля, що вело боротьбу проти комуністичного режиму, ці роки стали вирішальними і завершальними у протистоянні з окупаційним режимом. Далі на yes-ternopil.
Підпілля в умовах радянської окупації
З окупацією західних регіонів України, за наказами Начального вождя, заборонялися будь-які прояви боротьби проти совєтів, діяльність підпільних груп тощо. Варто зазначити, що такі накази віддавало саме ж керівництво через складні політичні умови, адже усіх воєнних злочинців і тих, хто вів спротив – заарештовували. Але спротив польського населення був чималий. Попри указ про офіційний розпуск і фактичну ліквідацію польського підпілля, воно продовжувало існувати на Тернопільщині.
Утворилася нова структур “Nie”, яка через свою незавершеність стояла біля більш впливового підпільного утворення “Win”.
До підпільних груп Заходу України накази надходили з Англії. Однак вони були суперечливими, і дуже часто учасники не розуміли, що від них вимагається або ж до якого розгалуження опору вони належали. За кордоном рішення приймалися зі зважуванням всіх “за” та “проти”. Вони потребували часу, якого так насправді не вистачало на Галичині в умовах радянської окупації, де потрібно було діяти просто негайно. Тому польське підпілля діяло в силу обставин.
Спільне фото вояків УПА та АК, с. Новий Любінець (Любачівський повіт), 21 травня 1945 р. Джерело: фото history.rayon.in.ua
На Тернопільщині діяло чимало польських підпільних груп. На них велося “полювання” радянськими спецслужбами, і багато кого таки вдалося спіймати, зокрема й активних її діячів і керівництво. Між собою підпілля комунікувало, інколи не дуже обачно. Підозрілі поїздки та інші активності радянська влада не пропускала повз. Так було виявлено підпілля у Зборові та Збаражі, згодом і в Теребовлі.
Протистояння польських підпільних груп радянським спецслужбам
Структура польського підпільного проводу на Тернопільщині залишалася незмінною навіть в умовах радянської окупації. У межах області діяли 4 інспекторати у Тернополі, Бережанах, Чорткові та Золочеві ( зараз Львівська область). У 1944 році їх реорганізували. Польське підпілля очолив Броніслав Завадський. Він колишній начальник штабу крайового проводу АК. До керівного центру конспірації увійшло чимало активних діячів, поляків за походженням, що до кінця протистояли новій владі. Це, зокрема: В. Щенсний, Ф. Жарновський, А. Добржанський, П. Возняк, А. Кіта та багато інших.
Учасники “Волі і незалежності”, 1947 рік. Джерело: фото Wikipedia
Учасники конспірації навіть й не здогадувалися про те, що розгортати підпілля під совітами їм буде вкрай складно, а кожний необачний крок може стати фатальним. Нова влада влаштовувала допити затриманих польських діячів і підозрюваних у зв’язках з підпільними групами. Так їм вдалося з’ясувати цікаву інформацію про очільника Б. Завадського та ще декількох його наслідників. Спецслужби одразу ж встановили спостереження за деякими адресами у Тернополі, провели обшуки в приміщеннях, а також опрацювали всі зв’язки підозрюваних, що вели спротив проти влади. Полювання на підпільників вже тоді розгорнулося з неабияким розмахом.
Польський підрозділ Національних збройних сил (НЗС) Перед строєм стоять Юзеф Задзерський (“Волиняк”), Станіслав Пельчак (“Майка”), Броніслав Глиняк (“Радван”). Джерело: фото: History Ukraine
У таких умовах здійснювати активні підпільницькі дії було ризиковано, так як багато з діючих учасників перебували під арештом та на допиті. У листопаді 1944 року, уряд, якому вдалося податися в еміграцію, видав таємну інструкцію для підпілля. Інструкція передбачала створення конспіративної сітки. Цей указ був обов’язковим до виконання на Тернопіллі. Розпочалася його реалізація.
У грудні 1944 року енкаведисти вже мали достовірну інформацію про організацію польського підпілля в області. За їх відомостями, вона складалася з відділів пропаганди, зовнішньої та внутрішньої безпеки, фінансового, зв’язку тощо. Очільником польського підпілля на Тернопільщині був В. Антонік. За досить короткий час спецслужбам вдалося вивідати всю важливу інформацію для того, щоб розпочати арешт “ворогів народу”.
Арешти учасників
Арешти учасників підпілля або тих, хто мав з ними якийсь зв’язок, розпочався у листопаді 1944 року. Людей затримували просто на вулиці, в магазинах та інших громадських місцях. Так у Тернополі радянські служби заарештували Леона Кніспеля, його сина і навіть сусіда. Репресії з кожним разом лише набирали обертів. Совіти жадали спіймати усіх членів польського підпілля. Серед арештованих їм вдавалося вміло “вибивати” потрібну інформацію щодо інших членів або їх місцеперебування. Усіх підозрюваних з Тернополя доправляли до Львова. Там вони знаходилися у в’язниці під пильним наглядом до проведення слухання.
26 квітня 1945 року над усіма тернопільськими підпільника відбувся суд. Їм присудили різні терміни ув’язнення. Хтось отримав 20 років, хтось 10, а чиєїсь вини не вдалося довести. Багатьох доправили на каторжні роботи у сибірську пустку. Щодо самого керівництва, то під час обшуків так і не вдалося знайти доказів, про причетність їх до діяльності підпільних організацій.
Радянським спецслужбам не вдалося досягти успіху в справі В. Антоніка, його матеріали було надіслано до особливої наради, яка й засудила діяча до виправних табірних робіт на 8 років. Причину вказали як “зрада Батьківщині”. Арешти та суди відбувалися й серед учасників підпілля Підгаєччини, Чортківщини, Зборівщини тощо. До рук УНКДБ потрапило чимало учасників польської конспірації.
Успіх у викритті підпільних груп на Тернопільщині був шаленим, однак справи проти вже затриманих велися дуже повільно. Тим часом москва вимагала від слідчого апарату представлення здобутих матеріалів. Так, як процесуальні норми проведення було порушено, слідство розгорнули ще на місяць на Тернопільщині. Варто врахувати й те, що учасники, розуміючи своє становлення й наслідки не бажали співпрацювати зі слідством, і це значно сповільнило увесь процес.
За місяць, який відвели тернопільському слідству на слідчі дії, планувалося провести ще додаткові опитування підозрюваних. Спецслужби хотіли вивідати про озброєння польського підпілля, їх кількість та одиниці техніки, співпрацю із закордонною розвідкою, її канали й основних членів, а також провести допити з використанням доказів причетності у нелегальному зв’язку проти радянської влади.
Завдяки перехопленим листам, вдалося вичислити ім’я та прізвище підпільників, важливі факти, деякі цікаві матеріали тощо. Це лише значно ускладнювало становище польського підпілля та його розгортання на Тернопільщині.
Занепад польського підпілля на західноукраїнських землях
“Ловити” польських підпільників радянським спецслужбам допомагали й польські комуністичні органи безпеки. Чимало поляків перейняли ідеї комунізму й марксизму, тому й намагалися вислужитися перед новою владою. У 1945 році внаслідок рейдів, арештів і засудження підпільників на значні терміни до примусових робіт далеко на Сибірі, польське підпілля почало занепадати на українських землях.
Через необережність учасників не було більше шансів розгортати цей рух в межах Тернопільської і Львівської областей, тому організаторами і керівниками було прийняте рішення щодо згортання підпілля на Заході України. Ті, кому вдалося врятуватися з рук енкаведистів, або залишитися непоміченими спецслужбами, перенеслися на територію Польщі задля продовження своєї справи. Там вони відновили боротьбу з ненависним комуністичним режимом та його ідеологією.