Бережани, мальовниче галицьке містечко. Звідси походить маршал Польщі Едвард Ридз-Смігли — військовий і політик, який зробив чи не найяскравішу та найразючішу політичну кар’єру в історії Польщі. Його життя – як казка про Попелюшку, тільки йому не дали завершити свою біографію у вогні слави та захоплення. Він піднявся до вершин популярності та політичного впливу, а наприкінці життя впав у безодню трагедії цілого народу, занурився в ненависть своїх колишніх послідовників і співвітчизників, які йому беззаперечно довіряли. Детальніше про поляка, мешканця Бережан та політика розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Батьки відомого польського політика
Як зазначає видання gazetalubuska.pl, Ридз-Смігли в польській історії є суперечливою постаттю. Бережанський розділ біографії Едварда Ридз-Смігли досі оповитий таємницею. Про походження маршала та його родини є різні здогади та припущення. Одні стверджують, що він був позашлюбною дитиною, інші — що походив зі збіднілої знаті, треті — що був із селянського роду. Сам він ніколи про це не говорив. Він не став спростовувати чутки та домисли, що циркулювали навколо, ніби це його не стосувалося.
Згідно з документами, він народився 11 березня 1886 року в Бережанах, на вулиці імені Ізабели Потоцької (Ізабелівка), хоча деякі кажуть, що на вулиці Рогатинській, 126. “Його батько Томаш був ротмістром у 7-му австрійському уланському полку. У 1884 році підрозділ Томаша Ридзя дислокувався в замку Сенявських у Бережанах, який був перетворений на казарми, й здобув назву «Подільський Вавель»” Тут під час відпустки він, ймовірно, зустрів у замковому парку Марію Баб’як, доньку листоноші. Короткий спонтанний роман із дівчиною, яку він випадково зустрів, призвів до народження дитини, на ім’я Едвард. Мало пройти ще два роки до того, як Томаш Ридзь вирішив одружитися. Вінчання відбулося в церкві, яку Марія Баб’як відвідувала як греко-католичка. Томашу Ридзю не дано було довго жити. Він раптово захворів і помер у Львові далеко від дружини Марії та дворічного сина, у колективній кімнаті, повній хворих. Мати Марія, уроджена Баб’якова, виконувала різноманітну фізичну роботу, щоб утримувати себе та дитину. Її наймали прибирати в будинках багатих людей, мити вікна. Однак вона була тендітною і кволою людиною і померла, коли Едварду було десять років.
Дивовижною загадкою є те, чому Едвард Ридз-Смігли, маючи могутню владу, велику групу шанувальників навколо себе та гроші, так і не подбав про те, щоб знайти могилу свого батька у Львові, викопати його прах і перевезти до Бережан, щоби поховати його біля матері. І він ніколи не говорив про свого батька. Як вважаєте, чому так?
Життя сироти
Після смерті матері Едвардом опікувався його дід Ян Баб’як, який також невдовзі помер. Тож довелося йому жити з бабусею наприкінці Ізабелівки в старій хатині, яка була настільки розвалена, що вночі, як він казав, «бачили зірки» крізь стелю. І він, мабуть, розділив би долю тисяч синів бідних родин, якби не доктор Тадеуш Уранович (1846–1913), видатний бережанський лікар. Тадеуш вирішив узяти під свій дах талановитого хлопця, повного сироту, оплатив навчання в школі. У гімназії майбутній політик захопився малюванням. Воно стало його великою пристрастю, він часто бігав до дамб між бережанськими ставками, де малював чи робив ескізи. Його фрески та образ Матері Божої були навіть вбудовані у вівтар вірменської церкви в Бережанах.
У школі Ридз став співзасновником «Союзу чинної боротьби» в цьому місті, а отже, розпочав свою політичну кар’єру.
Військова та політична кар’єра
Важливу роль у житті Ридза відіграв також мер міста Бережани, адвокат і депутат Станіслав Шетцель та інші бережанські міщани. Завдяки їх фінансовій підтримці після закінчення школи він зміг виїхати з Бережан до Кракова, щоб навчатися в Академії образотворчих мистецтв, де ним опікувались видатні польські живописці.
Навчаючись у цьому закладі, вступив у ряди організації «Союз чинної боротьби». Під впливом її ідей перервав навчання і перейшов на філософські студії Ягеллонського університету. Саме з цього часу обрав собі псевдонім «Смігли», «Сьмігли» (спритний, меткий).
Перед І світовою війною відслужив в австрійській армії на посаді підхорунжого. Далі відновив навчання в Академії мистецтв і закінчив її. У той час «Союз чинної боротьби» стає спортивно-гімнастичним товариством «Стшелєц» (пол. Strzelec), яке очолював Юзеф Пілсудський. А тому Ридз-Смігли отримав корисне знайомство, яке в майбутньому відіграло важливу роль у його житті.
І світова війна розпочалася для нього в Бережанах, куди Едвард прибув як мобілізований з 55-м полком австрійської армії. Через деякий час він очолив батальйон, далі бригаду польського легіону. Після закінчення війни, в 1918 р., він уже був очільником воєнного міністерства. В 1920 р. командував армією, яка разом із військами УНР звільнила Київ від більшовиків. Ризький мирний договір між Радянською росією та Польщею дав змогу Едварду стати інспектором армії, а після смерті Юзефа Пілсудського Генеральним інспектором польських збройних сил.
Драма падіння
Едвард Ридз-Смігли — трагічна постать польської історії. Після смерті Пілсудського він користувався винятковою популярністю в Польщі. Урядова преса представляла його, як продовжувача діяльності Юзефа Пілсудського. Навколо нього почав формуватися культ. Він був провідною фігурою, затьмаривши навіть президента Мосціцького. Про нього співали пісні, писали вірші, його іменем називали школи, вулиці, спортивні клуби. На його честь видавалися газети, його портретами прикрашали громадські будівлі, на інформаційних стовпах розвішували плакати з його фотографіями, випускали марки та листівки з його портретами. Крім того, іменини Ридза-Смігли (18 березня) почали відзначати подібно до державного свята. Він був улюбленцем мас та чоловіком однієї з найкрасивіших польок. Йому було лише п’ятдесят, коли в 1936 році він став маршалом Польщі та її лідером. Він викликав захоплення. Підтягнута, спортивна фігура, трохи сором’язлива посмішка на обличчі, світлі тямущі очі — усе це викликало довіру в людей. У вересні 1939 року ця красива політична кар’єра луснула, як мильна бульбашка, за кілька днів. Вереснева поразка, поділ польської держави німцями й росіянами, втеча Ридзя до Румунії стали шоком для суспільства.
Ридз і Бережани
Ридзь любив Бережани і, коли зробив військову кар’єру, уже в чині генерала п’ять разів відвідав своє місто і свою школу. У 1921 році він приїхав сюди зі своєю молодою дружиною Мартою. Був також на святкуванні 400-ліття Бережан і водночас 125-ліття гімназії в травні 1930 року. Востаннє він приїхав до Бережан 29 лютого 1932 року на похорон Міхаліни Відманової, яка пророкувала йому велику військову кар’єру ще в молодших класах. У 1937 році, бувши маршалом Польщі, Ридзь заснував три стипендії для учнів середніх і старших класів у Бережанах. Ридз-Смігли часто запрошував молодших школярів до своєї варшавської резиденції. Варто пам’ятати, що у цій школі навчалися й інші майбутні польські офіцери винятково високого рангу, серед яких восьмеро стали генералами, кілька десятків полковниками і майорами.