Постать Ганни Гойської тісно пов’язана з розвитком містечка на Кременеччині, Почаїв та заснуванням відомої християнської святині – Свято-Успенської Почаївської Лаври. Дуже мало, насправді, згадується в історії про її чоловіка – руського шляхтича Ярофія Гостського, що походить з давнього роду Гостських. Саме завдяки йому, Ганна Гойська стала повноправною володаркою Почаєва та ще кількох поселень у Кременецькому повіті XVI століття. Далі на yes-ternopil.
Ярофій Гостський і Ганна Гойська були релігійними людьми. Проте в історії міста зазначається, що саме княгиня займалася розбудовою святинь у власних володіннях. Її також можна вважати й засновницею Старого Почаєва, що становить важливу складову сучасного міста Почаїв. Та хто ж були ці люди, і що вони зробили для Кременеччини? Історія Ганни Гойської та Ярофія Гостського в житті Кременецького повіту у статті на
Володіння у Кременецькому повіті Гостських
У XVI столітті сучасний Почаїв і його околиця належали заможному українському шляхетному роду Гостським. Це шляхетний волинський боярський рід гербу Кирдій (руського походження). Їх родинне гніздо колись знаходилося у Гощі, нині – селищі міського типу на Рівненщині.
Їх рід становив одне з відгалужень кровноспорідненої спільноти Кирдеїв. Гостські володіли значними маєтками на Волині, займали поважні уряди регіонального рівня. Про їх високий статус розповідають зв’язки з провідними шляхетськими родами та майновий стан. Більшість поселень Гостських знаходилися на Волині, деякі з них – у межах сучасної Тернопільської області. Лише меншість маєтностестей були вислугами або купівлями. Значна частина утворилася внаслідок залюднення територій. Успадкування володінь відбувалося по чоловічій лінії, проте у разі відсутності спадкоємця, усе майно переходило у жіночі руки.
На Тернопільщині, Гостським належали північні землі. Вони володіли деякими поселеннями у Кременецькому повіті: Бережцями, Лідиховом, Комарівкою, Ридомлем, Устечко, Почаєвом тощо.
Ярофій Гостський: історія українського шляхтича
Ярофій Гостський був сином королівського дворянина Василя Гостського. Де і коли народився шляхтич – невідомо. Стає королівським дворянином у 1557 році. Найбільша активність роду Гостських припадає саме на останню третину XVI та першу третину XVII століття, коли діяв Ярофій Васильович. Він володів значними маєтками у Луцькому та Кременецькому повітах. Займав посаду луцького окружного суду.
У 1572 році, українських шляхтич отримав привілеї на осадження в Кременецькому повіті міста з магдебурзьким правом і торгами. Через 2 роки його обрали депутатом від Кременецького повіту до каптурового суду ( установи, що діяла у Речі Посполитій і Князівстві Литовському в період “безкоролів’я”).
Одружився з руською шляхтянкою Ганною Гойською, що походила з давнього шляхетського роду Козинських. За життя переписав їй частину своїх статків у сумі 1 000 золотих з привінком. Серед тогочасної шляхти, Ярофій Гостський користувався неабияким авторитетом. Був дуже віруючою людиною. Рано пішов з життя. У 1581 році його було поховано у Дорогобужі на Рівненщині. Ймовірно причиною смерті стало харчове отруєння.
Ярофій Гостський володів значними маєтностями у Кременецькому повіті. Йому належало селище Башарівка, Волиця, Кімнатка, Ледухів, Бережці, Почаїв тощо. Опісля смерті, усе майно перейшло до дружини Ганни Гойської. Саме її ім’я дуже часто згадується в історії міста Почаєва та Почаївської Лаври.
У володіннях Гостських перебували й інші прилеглі села, однак на їх розвиток виділялися не такі великі кошти як на розвиток Почаєва, а особливо – святині.
Ганна Гойська – меценатка та розбудовниця Почаєва
Постать Анни Гойської назавжди закарбувалася в історії Почаєва. Княгиня походила з давнього шляхетського роду Козинських, що є відгалуженням роду Кирдіїв. Народилася у 1530 році в Луцьку. З-поміж усіх вирізнялася своїм незалежним характером. Була глибоко віруючою людиною, відома ще як меценатка. Про її батька, Тихона Григоровича, згадують як придворного короля, а дід – Гринько Козинський обіймав посаду луцького хорунжого.
Чоловік Ганни, Ярофій Гостський, працював земським суддею у Луцьку. Мав значні маєтки в Луцькому та Кременецькому повітах. Як і його жінка, був православною людиною. За життя подружжя Гостських уславилося своїми добрими вчинками.
У 1581 році Ярофій Гостський помирає. Його майно переходить у руки Анни Гойської, проте на них претендував і двоюрідний брат шляхтича Роман Гостський із синами. Після смерті чоловіка княгиня стала повноправною володаркою земель у Луцькому та Кременецькому повіті. Вона займалася фундаторською діяльністю. До Почаєва меценатка дуже часто навідувалася, а проживала у збудованому Ярофієм Гостський Орлянському замку, в поселенні Орля.
Дітей шляхтянка не мала. Після смерті чоловіка залишилася одна, дбала про успадковане володіння. Наприкінці XVI століть стала однією з найбагатших серед поміщиків. У її володіннях перебували як великі, так і маленькі маєтності. Меценатка померла 1617 року. Життям Почаївської обителі опікувалася Анна Гойська близько 20 років.
За родинною лінією Анни Гойських, після її смерті, все майно перейшло до небожа Андрія Фірлея, що відзначився своїм нелюдським ставленням до міщан і святинь. Однак про це – у наступному матеріалі.
Внесок Анни Гойської у розвиток Почаєва
Княгиня з шляхетського роду, Анна Гойська, що володіла Почаєвом наприкінці XVI століття, була засновницею нового поселення неподалік цього містечка – Села Почаїв. Сьогодні воно відоме як Старий Почаїв і становить важливу територіальну складову міста. Старий Почаїв свого часу називали Почаївською Юридикою або просто Юридикою, що тлумачиться як володіння шляхти та духовенства на передмістях королів.
Шляхтянка Гойська любила Почаїв. Вона була покровителькою цього містечка. Анна Гойська своїми доброзичливими справами назавжди закарбувалася в історії Волині та міста Почаєва. Її вважають фундаторкою Почаївської лаври.
У 1597 році заснувала на теренах міста чоловічий Успенський монастир. Для його спорудження виділила близько 200 га землі. Відомо, що за життя, княгиня уславилася як глибоко віруюча людина. Вона дуже часто фінансувала святині. Почаївській Лаврі Гойська дала хорошу матеріальну основу. При монастирі заснувала друкарню.
За життя підтримувала розвиток монастиря, робила цінні подарунки, зокрема передала у його стіни чудотворну ікону Божої Матері. На сьогодні ця ікона є однією з найвидатніших християнських святинь, що зберігається у святині. Почаївська ікона Божої Матері шанується не лише православною церквою, але й римо-католицькою та греко-католицькою.
Її походження достеменно не з’ясоване. Шляхтинці Анні Гойській її подарував у 1559 році грецький митрополит Неофіт на знак вдячності за гостинний прийом у Почаєві. В цьому ж містечку ікона залишилася та зберігається до сьогодні.