З історії України кожному громадянину нашої країни відомо про героїчну наступальну військову операцію Української Галицької Армії у 1919 році та один із наступів, здійснений під затишним подільським містечком у Тернопільській області Чортків.
Цю операцію ще називають “Чортківською офензивою”. 25 тисяч українських солдат змусили відступити по лінії фронту добре озброєне 100-тисячне польське військо. Та які ж насправді таємниці криються у ході цієї битви і чому українська армія, що вела блискавичний наступ, раптово зазнала невдачі? Далі на yes-ternopil.
Польсько-українська війна
Результатом Першої Світової війни стало розпад Австро-Угорської імперії та відновлення колишніх держав, що перебували у її складі. Українці скористалися цим і почали здійснювати рішучі заходи по відновленню своєї державності. Самопроголошена Західноукраїнська Народна Республіка, що охопила територію Галичини, Закарпаття та Буковини, утворилася у 1918 році та проіснувала лише рік. Її столицею було місто Львів.
Відтак, після проголошення незалежної республіки, розпочалося створення виконавчого органу, власної армії тощо. Іноземне населення, що проживало на території ЗУНР лояльно поставилося до нової держави. Однак поляки жадали повернути втрачені землі, що дуже довго перебували у складі Польської держави. Щоправда, не всі. Були й ті, хто також підтримував ЗУНР.
За підтримки Польщі, негативно настроєне польське населення розпочало воєнні дії проти української армії УГА. Одночасно з ними, румунські війська переступили кордон республіки та почали окуповувати Буковину. Розпочалася польсько-українська війна, яка для українців завершилася поразкою та повною окупацією території.
Передумови розгортання Чортківської офензиви
Передумовами Чортківської офензиви був початок Вовчухівську операцію у лютому 1919 року. УГА успішно наступала і фактично оточило столицю ЗУНР Львів. Поляки опинилися у скрутному становищі. Вбачаючи це, військово-політичне угрупування Антанта вимагало від української сторони припинити просування. Розпочалися переговори у Ходорові за участі делегації із ЗУНР та Польщі. Та вони не принесли очікуваних результатів.
Українцям було висунуто неприйнятні для перемир’я умови, встановлення фронту по східній межі Львівського, Перемишлянського та Бібрського повітів. У такому разі Польща забирала близько 40% українських земель. Пропозиція поляків була відкинута, а бойові дії продовжено.
За час перемовин, польській стороні вдалося підтягнути на фронт стратегічні резерви та зупинити наступ українців. У короткий термін на Галичину було кинуто більше 100 тисяч вояків генерала Галлера французами. Вона мала остаточно знищити УГА. Усупереч зобов’язаннями перед Антантою, поляки відправили 100-тисячне військо на українські землі. Розпочався наступ по всіх напрямках. Добре озброєне військо мало значні переваги над українською армією. Під їх тиском, УГА була змушена відступати на схід. Румунське військо спільно з польською армією 24 травня 1919 року вдарило з тилу та окупувало Покуття з Коломиєю і Снятином.
Перебіг основних подій
Українська армія опинилася у трикутнику, який увінчали “трикутником смерті”. З північного заходу їх оточили поляки, з півдня – румуни, а зі сходу – більшовики. Тікати було нікуди. Шлях сюди вів через подільське містечко Чортків. Та його було зненацька захоплено польською армією 6 червня 1919 року. Не дивлячись на свою меншу чисельність і обмежений запас амуніції та продовольства, УГА вдалося здобути кілька населених пунктів. Початком Чортківського наступу став бій за Ягільницю 7 червня 1919 року. Цей день охрестили “Чортківським проломом”.
Наступного дня, під керівництвом генерала Омеляновича- Павленка, Чортків було взято. Операція розпочалася зранку. Місто Чортків був стратегічно важливим для поляків, і це розуміли українці. Розпочав операцію ІІ-корпус полковника Мирона Тарнавського. Того ж дня було зайнято Копичинці у Чортківському районі Олександром Грековим. 10 червня 1919 року українська армія зайняла Язловець і вийшла на берег Стрипи. Наступного дня було взято Бучач.
Обороні Бучача, як ще одного стратегічно важливого міста, польська влада приділила велику увагу. Втрата Чорткова у ході битви була болючою. Вже надвечір 11 червня місто належало українцям. Здобуття Бучача і Теребовлі для УГА задовольнили б мінімальні вимоги УГА для продовження боротьби та тилу. 14-15 червня операція розгорнулася на околицях Тернополя. Два дні точилися криваві бої за місто. Його здобуття стало завершенням першого етапу операції.
13 червня 1919 року Уповноважений диктатор ЗУНР і голова УНРади Євген Петрушевич разом із генералом Олександром Грековим ухвалили рішення про подальше розгортання успішного наступу та визволення з-під окупації територію всієї Галичини. Це фактично є другим етапом блискавичного наступу УГА. Кінцевою метою українці вбачали в здобутті колишньої столиці ЗУНР міста Львів.
Під керівництвом командувача УГА Олександра Грекова за 3 тижні українці відвоювали в поляків значну територію ЗУНР. Очолював армію Греків до 5 липня 1919 року. Через конфлікт із керівництвом Західноукраїнської Народної Республіки вийшов у відставку та виїхав на Буковину.
21 червня 1919 року УГА взяли Бережани. На обороні цього міста польська влада зосередила свої основні сили. Бережани у ході воєнної операції було важливим пунктом на другому етапі. Його взяття означало б для поляків поразку. До міста було стягнуто 21 курінь піхоти.
Бережанська операція розпочалася ще 19 червня, а завершилася 21 червня 1919 року. Під містом було створено сильну артилерійську групу в складі 15 гарматних батарей під керівництвом Ярослава Воєвідки. Артилерійський вогонь по позиції ворога підірвав моральний дух і віру в перемогу поляків. Через 2 дня українська армія увійшла у Бережани. Перемога над польською армією піднесла моральний дух українських бійців і настрій. Люди радо зустрічали своїх визволителів у містах, містечках і селах.
Завершення операції та її наслідки
Подальша операція розвивалася на теренах сучасної Львівської області. УГА розвивали свій початковий успіх і на цьому напрямку, поступово добираючись до окупованої столиці республіки. 22 червня було здобуто Золочів, а 24-го червня українці увійшли до Бродів. Поляки були змушені відступити на лінію Броди- Гологори- Перемишляни- Букачівці.
Охоплені панікою і розумінням, що українці можуть взяти Львів і перемогти у ході битви, поляки почали стягувати всі резерви на північний схід від столиці ЗУНР. Здійснення подальшого наступу в напрямку Львова вимагало від українських бійців більше зброї та боєприпасів. Саме це стало ключовим у поразці війська УГА. У напрямку Львова, галицька артилерія перейшла на озброєння російськими польовими гарматами і гаубицями.
Під командуванням Юзефа Пілсудського, 28 червня 1919 року польська армія розпочала наступ по всьому галицькому фронту. Стримувати натиск ворога було нічим. Українська галицька армія почала відходити до Збруча. 16-18 червня 1919 року українська армія перейшла річку Збруч і Кам’янці-Подільському ( Хмельницької області) об’єдналася з армією УНР.
Чортківська офензива завершилася поразкою УГА та окупацією Галичини поляками. Попри це, наступ української армії став яскравим прикладом перемоги за кількісним складом і озброєння українців над сильнішим і “більшим” ворогом.