З часу заснування Тернополя в 1540 р. Яном-Амором Тарнавським та заселення Тернопільщини тут переважно проживали українці, поляки, євреї. Спільне існування дозволяло успішно взаємодіяти в господарській, містобудівній, освітній, медичній сферах, розбудові власних релігійних споруд. Цьому сприяла й політика держав, під владою яких знаходились ці землі: Речі Посполитої, а далі Австрійської та Австро-Угорської імперій. Звичайно, протиріччя між представниками різних національностей існували, але вони просто не виринали назовні, як це було в Російській імперії. Конфлікти відбулись під час Першої та Другої світових воєн, і спричинили єврейські погроми. Детальніше про це розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Євреї Галичини
Як зазначає провідний український історик Ярослав Грицак та видання istpravda.com.ua, єврейське населення проживало на всій території України, починаючи з Київської Русі. Саме там в 1113 р. відбувся перший єврейський погром, а на київський престол було запрошено князя Володимира Мономаха.
Після розпаду Русі євреї продовжували жити на території нашої держави. Зважаючи на те, що поселення в Правобережній та Лівобережній Україні піддавалися нападам татар, то євреї осідали в Польщі та Галичині, яка на той час була окупована поляками. Відтоді цей край був важливим для єврейського населення. Тут чисельність іудеїв була однією з найвищих у світі (більше було тільки в Російській імперії).
В Австрійській імперії в кінці ХІХ ст. на одного єврея припадало 26 неєвреїв. В Чехії їх було менше – співвідношення 1:57, в Моравії та Австрії ще менше, а от в Галичині – 1:9, а у Львові та Тернополі – 1:3.
Чому до євреїв було неприхильне ставлення
- Їх одяг, релігія, манери, мова, закритість змушувало інше населення критично ставитися до євреїв.
- Більшість єврейського населення (70%) жило в містах та містечках Галичини, а українці та поляки в селах. А тому існувало протистояння між одними та іншими.
- Також галицькі євреї займалися ремісництвом і торгівлею, а тому їх діяльність контрастувала з переважно аграрною справою українського населення Тернопільщини. В селах євреї жили з дрібної торгівлі, лихварства та корчмарства.
- Насиченість євреями українських міст та містечок призводила до того, що вони були змушені конкурувати один з одним, а тому заробляли небагато. Через це більшість євреїв були бідними і покладалися на допомогу одновірців.
- Існували й релігійні протиріччя: християни вважали євреїв христовбивцями, а іудеї бачили в християнах єретиків. В той же час греко-католицька релігія не викликала в євреїв критики. Щоправда, Іван Франко говорив, що греко-католицькі священики розповідали байки про ритуальні вбивства євреями християн.
- В євреях бачили чужих, їм приписували магічні здібності.
- Селяни пам’ятали, що євреї працювали економами та управителями панських маєтків за польських часів (саме через це військо Богдана Хмельницького влаштовувало єврейські погроми), а у ХVІІІ та ХІХ ст. здійснювали продаж алкоголю, так як мали на це право. Не один селянин продав своє майно після того, як в нього закінчувалися гроші, які витрачав на спиртні напої.
Загалом, можна сказати, що, незважаючи на цю неприязнь за часів Речі Посполитої, Австрійської та Австро-Угорської імперій, до Першої світової війни тут не доходило до масових масштабних погромів.
Перша світова війна та єврейський погром в Тернополі
Під час війни Тернопіль в перші ж дні був окупований російською армією. Солдати, дізнавшись, де живуть багаті євреї, кинулись грабувати їх будинки. А в 1917 р. після їх відступу місто було зруйноване та розграбоване. Постраждали також і євреї.
Після завершення війни Тернопіль отримав статус столиці ЗУНР. Саме в цей час взаємне напруження між українцями та євреями вилилось у фізичне насильство. Спочатку 21-23 листопада 1918 року у Львові поляки вирішили покарати євреїв, які, на їх думку, підтримували українців в боротьбі за власну державу та вчинили погром. Євреї насправді дотримувались нейтралітету як у Львові, так і в Тернополі. Проте після дій поляків деякі вступили в Єврейський курінь, що став частиною УГА (Українська Галицька Армія), щоб боротися з погромниками. Певним чином це допомогло зупинити єврейський погром, який стався на початку лютого 1919 р. в Тернополі. Під час цих подій нікого не били та не вбивали, але грабували єврейські крамниці. Це робили українці з сусідніх з Тернополем сіл. Влада ЗУНР не змогла зупинити грабіж. Допомогла єврейська міліція, а пізніше винних місцевих жителів та українських вояків було покарано.
Пізніше, під час протистояння поляків та більшовиків, в Тернополі знову відбувалися єврейські погроми. Винними в них були як одна, так і інша сторони.
Радянсько-німецька війна та євреї Тернополя
В 1939 р. вибухнула Друга світова, а далі і німецько-радянська війна. Після її початку по землях України прокотилася хвиля єврейських погромів. Євреїв не лише вбивали, а й ґвалтували, ритуально принижували, змушували безкоштовно працювати, грабували та знищували їх майно. Лише в Галичині було вбито від 7300 до 11300 євреїв. Німці часто лише закликали чи створювали умови для погромів, а здійснювали їх українці та поляки.
Так німці, захопивши Тернопіль 3 липня, виявили в місцевій в’язниці тіла закатованих німецьких пілотів. В їх вбивстві було звинувачено євреїв, адже німецькі військові бачили євреїх та більшовиків єдине ціле. А тому німці, українці та поляки 4-5 липня влаштували погром. Євреїв виштовхували з будинків, хапали на вулицях, били дрючками та саперними лопатами тернополяни та німецькі солдати і розстрілювали на місці. Вони бігали з поламаними руками, вибитими очима, з пробитими головами та кров’ю на обличчях по вулицях. 100 осіб було вбито біля єврейського шпиталю на вул. Острозького, ще 150 на Ринку біля м’ясної крамниці українців Майків, на вул. Лелевеля – кілька десятків осіб. Цього ж вечора було підпалено синагогу та молитовні будинки. Вбитих забрали з вулиць та закопали на Окопиську. Вода тут ще довго віддавала трупним запахом. Не обійшлося без випадковостей: учитель 1-ї гімназії, поляк Антон Шмілєвскі, запустив бороду, есесівці прийняли його за єврея і вбили під час перших погромів. Загалом ці події тривали майже тиждень. Було вбито близько 600 євреїв.
Погроми на Тернопільщині
В Золочеві, який входив до Тарнопольського воєводства, донька адвоката Теодора Ваньо виголошувала антиєврейські промови, їздила в села, організовувала погроми, в яких особисто брала участь. На її руках кров десятків євреїв.
В селі Заболотівка, що на Тернопільщині, в 8-ми річного Леоніда Манна сусідка попросила сокиру, бо хотіла вбити його сім’ю і його.
Лікар з Тернополя Йоахим Гіршберг під час погрому сховався в своєму будинку. За його словами в дім забігла «як фурія старша українка, з розхристаним волоссям і палкою в руці, шукаючи мене і напастуючи мою дружину».
В Зборові Люся Кроніш розповідала, що частину погромниць вона та її мати знали особисто і намагалися їх присоромити.
Деякі українці користувалися відсутністю єврейських власників чи тим, що вони загинули від рук німців, і крали майно.
В Озерній, що на Тернопільщині, загинув від тортур місцевий аптекар Мунц, а його дружина покінчила життя самогубством. На цьому її страждання не закінчились, адже після цього в кімнату, де вона лежала, забігли сусіди-українці та зняли з неї прикраси.
Отже, напруження, яке існувало сотні років, вилилося в погроми. А що ви знаєте про ці події?