Володимир Мандль увійшов в історію Тернопільського краю як один з найвидатніших бургомістрів, людина, яка змінювала місто та залишила по собі неабияку спадщину. Його ініціативи говорять самі за себе та розповідають про те, ким він був. Все своє життя він займав керівні посади у місті та використовував свої можливості на користь Тернополя та його жителів. Бургомістр встиг здійснити багато задумів та ще більше мав планів на майбутнє. Ну а спадкоємцям його починань залишається пам’ятати про таку видатну особистість, розвивати проєкти, які започаткував Володимир Мандль, та пишатися земляком, пише сайт yes-ternopil.com.ua.
Про бургомістра
Все життя та діяльність Володимира Мандля пов’язані з Тернополем. Хоч чоловік мав німецьке коріння, але Тернопільщина стала місцем його народження, становлення та життя.
Народився Володимир у 1820 році. У рідному місті він і навчався, і реалізувався як особистість. У 1829 році він вступив до Тернопільської єзуїтської гімназії, яка стала першою класичною гімназією в місті. Цей заклад дав добру освіту юному політику та громадському діячеві, адже навчання поєднувало в собі як строгі правила, так і давало можливість для вільного розвитку. Так, в колегіумі обов’язковими предметами стали математика і фізика, але й була можливість відійти від стабільного графіку навчання та познайомитись з науковою діяльністю, якщо учні проявляли схильність до цього. Володимир Мандль навчався як з українцями, так і з поляками та австрійцями. Ну а закінчив навчання майбутній бургомістр у 1836 році. А до того, як заступити на відому всім посаду, чоловік прославився як доктор, адже здобув науковий ступінь доктора права. Та на цьому його здобутки не завершуються, адже він встиг відзначитись на багатьох посадах в місті, а його діяльність не пройшла безслідно.
У 1848 році Володимир Мандль став послом Австрійського парламенту. Також він встиг поуправляти міською поштою на посаді поштмейстера, яка тоді високо цінувалась та вимагала суспільного авторитету. Ну а найвизначнішою віхою його життя була діяльність в ролі бургомістра, на якій він пробув від 1855 до 1868 року.
Володимир Мандль відзначився не лише своєю працею на користь міста, але й особистими якостями. Він був одружений та мав трьох дітей: одного сина та двох дочок. Одна з доньок одружилася з відомим піаністом Людвіком Мареком, а інша з підполковником Штокелем. Володимир відзначався спокійною вдачею та розсудливістю, що нерідко допомагало йому при керуванні містом. Він був людиною з добрим серцем та це не скасовувало його хисту до ведення справ та енергійності.
Бургомістр був нагороджений золотим хрестом за заслуги, а у 1886 році, коли Володимир помер, з ним прийшли попрощатись чи не всі жителі Тернополя. Похорон відбувся коштом міста, якому чоловік присвятив все своє життя. А в знак жалоби та поваги на міській ратуші протягом трьох днів майоріло чорне знамено.
Ініціативи Мандля
У 1855 році на посаду бургомістра Тернополя заступив Володимир Мандль. Період його керування відомий як час відбудови міста, адже чоловік прагнув реалізувати якнайбільше проєктів в найкоротші терміни. Ми знаємо Володимира саме за його діяльність на посаді управлінця містом, проте він опікувався тернополянами задовго до свого терміну при владі. А працював чоловік міським головою протягом 13 років, аж до 1868. За цей час йому вдалось розбудувати місто та полюбитись містянам.
Першим здобутком, який варто зачислити в скарбницю бургомістра, став міський шпиталь. Вже після двох років перебування на посаді Володимир Мандль взявся за цю, як виявилось потім, довгу справу. Хоч коштів тоді бракувало, але бургомістр був вигадливим чоловіком та заручився підтримкою містян. Так, тернополяни долучилися до спільної справи власними пожертвами, а також влаштували маскарад, щоб зібрати кошти. Подія відбулась в березні 1857, а вже 12 серпня того ж року розпочалось будівництво шпиталю. До 1859 року височів перший поверх, а у 1875 році добудували другий поверх, який ще вдалось застати бургомістру. Ну а вже пізніше будівництво остаточно завершили та додали ще третій поверх, проте це відбулось після смерті Мандля.
Наступною ініціативою Володимира Мандля стало заснування “Нового городу”. Саме під такою назвою у 1861 році бургомістр створив міський парк, який пізніше став відомим як “Старий парк”. Хоч чоловік ініціював багато гідних проєктів, проте цей став найвідомішим. Проте якими б благими не були наміри, без скандалу не обійшлось. Містяни нарікали на надмірне витрачання коштів на зведення цього парку. Згодом місце усім полюбилось. І не дивно, адже це була величезна мальовнича територія.
Ще одним починанням, яким не вдалось до кінця помилуватись Володимиру, стала залізнична колія. Залізниця тягнулась на 64 кілометри та сполучала Тернопіль з Золочевом. Задовго до її прокладення навколо цих справ точилось багато дискусій, суперечок та виникало чимало перешкод. Проте, коли будівництво зрушило з мертвої точки, то в залізницю вклалось багато підприємців. І вже в 1870 році тернополяни зустріли перший потяг.
Менш відомим фактом про відомого бургомістра є те, що він став творцем ощадної каси Тернополя. А вдалось здійснити це у 1870 році на вторговані кошти за продаж землі для залізниці. Ось так бургомістр зумів поєднати декілька починань. Каса ощадності стала успішним проєктом, і вже у 1895 році почалось будівництво спеціальної кам’яниці. Цього Володимир Мандль не застав, але він зміг ініціювати ще одну важливу справу і навіть був президентом відділу.
Найвеличніше творіння
Володимира Мандля прославило багато його проєктів, проте один є особливим, адже найдужче полюбився тернополянам. А мова йде, звичайно ж, про “Старий парк”.
Парк є найстарішим у Тернополі та перебуває під охороною держави. Облаштовував місцину у 7 гектарів львівський садівник-інженер Бауер, який виконав роботу за найкращими тенденціями паркового мистецтва. У ньому зручно розташувався швейцарський павільйон, тир, кеглярня та літній театр. Містянам місце швидко полюбилось, адже тут проходили вистави просто неба, фестивалі, святкування, виставки. Люди приходили сюди помилуватись природою та погуляти серед неземної краси. Проте згодом парк почав втрачати свою красу через недбале ставлення містян, тому сюди заборонили приносити їжу та слідкували, щоб ніхто не смітив. Вхід після цього зробили платним, а коштував він 10 грошів. Згодом до всієї краси додалась оранжерея, містян дивували екзотичні рослини, були споруджені статуї та насаджені клумби.
Володимир Мандль організував створення чудової території, яка щоразу змінювалась. Зараз перед тернополянами стоїть завдання відтворити початкову красу парку.
Збереження спадщини Володимира Мандля
Володимир Мандль здобув велику популярність та повагу містян, а його проєкти відомі й досі. Його намагались вшанувати не лише за життя, але й після смерті. Так, вулицю, яка вела до творіння бургомістра – “Нового города” або “Старого парку”, назвали на його честь. А у 1897 році в цьому ж парку встановили пам’ятник Володимиру Мандлю, який виготовив польський скульптор Томаш Дикас. З приходом більшовицької влади все змінилось. На жаль, ні пам’ятника, ні назви вулиці не вдалось зберегти. Проте є ті, хто не забув про відомого бургомістра. Його пам’ятають як тернополяни, так і німецька діаспора.
Зараз головним завданням є відновити спадщину Володимира Мандля – парк, який він заснував. Протягом багатьох років йде обговорення щодо вигляду парку, його значення та розподілення на різні зони. А найголовніше – це відмовитись від більшовицької ідеології, на яку перетворилось це місце. Після закінчення війни на парк чекає масштабна реконструкція, яка відтворить початкову красу місця та буде зберігати пам’ять про українських героїв.
