Кожна династія славетного роду Вишневецьких залишила помітний слід в історії України та Речі Посполитої. Вони були учасниками і свідками багатьох історичних подій та процесів. Український князівський рід існував з ХІV–XVII століття. Вишневецькі володіли величезною кількістю маєтків в Україні, зокрема на теренах сучасної Тернопільщини. Їх представники займали почесні місця у політичній системі Речі Посполитої та відігравали важливу роль у різних аспектах тогочасного життя. Януш Вишневецький, один із представників давнього роду, був кременецьким старостою з 1629 року і власник земель Волинсько-Подільських. Далі на yes-ternopil.
Януш Вишневецький – представник роду Вишневецьких
Корибут є родоначальником усіх Вишневецьких, аристократичного давнього волинського роду, близьких родичів Збаразьких. У історії Поділлі їх роль є значною. Представники прізвища Вишневецькі мали великі політичні та військові можливості. Новгород-сіверський князь Дмитро Корибут став власником Кременця і Збаража тоді, коли його перевели на Волинь і Поділля за наказом литовського князя Вітовта. А Вишнівець успадкував його син – Іван.
Більшість Вишневецьких були католиками. Прийняли цю віру ще у XVI столітті. Їх родинне гніздо знаходилося у місті Вишнівець ( нині Кременецький район, Тернопільська область).
Старший син князя Костянтина Вишневецького, руського воєводи і Анни Загоровського був старостою міста Кременцем і володів Збаражем, що на Тернопільщині. Він державний діяч у Польській державі та конюший великий коронний. Народився у червні 1599 року, за іншими даними – 1598 року.
Так як походив зі знатного, дворянського роду, освіту отримав у Європі. Там брав участь у військових кампаніях. Отримав чималий військовий досвід. Деякий час перебував на службі у Карла Емануїла І Великого. Був учасником Бредської облоги у Голландії. Часто подорожував до Європи. У 1921 році Януш Вишневецький воював у армії Речі Посполитої за Хотин, битва відома ще як Хотинська. Був учасником багатьох воєнних подій. За власний кошт спорядив дві піші та одну кінну корогву.
По поверненню до Речі Посполитої, претендував на польську корону. Януша Вишневецького неодноразово обирали від Луцької землі до Польського Сейму. Входив у партію “замойщиків”. Був поціновувачем мистецтва. На його розвиток виділяв чималі кошти. У історії відзначився своїм спокійним характером.
Кременецький староста
Кременецьким старостою стає з 1629 року. У Великому Королівстві Польському та Речі Посполитій так називали урядника, який керував повітами. До 1529 року старостів називали намісниками. Зі зміною назви дещо розширилися й повноваження цих осіб. Старости були усіма шанованими людьми. У Кременці Януш Вишневецький повинен був пильнувати за станом замку, забезпеченістю його амуніцією і продовольчими запасами.
У його обов’язки входили також реконструкція споруди та її добудова. Він доглядав за порядком. Окрім цього, слідкував за розвитком сільського господарства. У разі потреби – розширював господарські території та шукав нові джерела прибутків. Під його опікою перебував не лише Кременецький замок, але й великі княжі двори та волості.
У повноваженнях кременецького старости перебувала й судова система повіту. Він здійснював суд над усіма верствами населення, що проживали у повіті. Місцевій шляхті повідомляв про найближчі посполиті скликання. У разі небезпеки – повідомляв сусіднім старостам і князю. Кременецький староста опікувався євреями. Дбав про їх недоторканність.
Януш Вишневецький дбав і про те, щоб на українські землі не здійснювалися татарські набіги. При своєму дворі тримав значне військо задля боротьби з загарбниками. На їх утримання щороку виділяв близько 120 тисяч злотих. Підтримував мир і спокій у власних володіннях. Маєтності кременецького старости дещо збільшилися після смерті далекого родича Юрія Збаразького, що володів землями на Волині. У 1631 році Януш Вишневецький став власником історичного та стратегічно важливого міста Збараж.
Великі статки та чин при княжому дворі дозволили йому вести безтурботне життя. Це стало фатальним для князя. Він вліз у величезні борги. У Збаражі князь виділив кошти на закінчення будівництва костелу і монастиря бернардинців. Сьогодні це важливий храмово-монастирський комплекс на Тернопільщині та одна із найдавніших споруд у місті. Знаходиться у самому центрі, на правому березі річки, що протікає – Гнізни.
У своїх загонах бернардинців, католицький орден, утримував ще далекий родич Януша Вишневецького Юрій Збаразький. Саме він розпочав будівництво цього костелу і монастиря. Та після раптової смерті у 1631 році, продовжив розпочате спадкоємець і кременецький староста Януш Вишневецький. Його дружина, Катерина Євгенія Тишкевич з руського боярського роду, підтримала чоловіка у цій важливій справі. Вони виділили кошти на завершення храмово-монастирського комплексу.
У 1637 році будівництво костелу було завершено. Януш Вишневецький невдовзі від себе виділив дві тисячі злотих на новий “оплот” віри. Споруду змурували у стилі бароко. Це тринавна базиліка з видовженим прямокутним вівтарем.
Сімейне життя
Януш Вишневецький одружився на Катерині Євгенії Тишкевич з родини Тишневичів, що належать до герба Леліва. Шляхетський герб Лелів вперше згадується у 1324 році. Спочатку до нього входили лише польські шляхтичі Ян Тарновський ( засновник Тернополя) та Ядвіга з Лежєнєц. Та дуже скоро його почали використовувати й інші шляхетські роди України та Польщі. Герб Леліва у Тернополі та Теребовлі виступав як основний елемент гербу цих міст. Рід Тишкевичів належав до давнього руського боярського і шляхетського роду. Засновником цілої династії вважають Тишка Каленикова.
Українська аристократка Речі Посполитої народилася у 1610 році. Януш Вишневецький був її другим законним чоловіком. Усього шляхтянка перебувала тричі у шлюбі.
Януш Збаразький мав 2 синів і 2 дочок. Про Ганну і Барбару достеменно нічого не відомо. Дмитро Юрій Вишневецький, старший син кременецького старости, народився у Вишнівці. Уславився як державний діяч Речі Посполитої. Брав участь в обороні Збаража та битві під Берестечком. Виступав за польську сторону. Молодший син Костянтин-Криштоф Вишневецький, також відзначився у політичному та військовому житті Польської держави. Був учасником багатьох битв. По смерті батька, жоден із синів не став кременецьким старостою.
Смерть Януша Вишневецького та заповідання свого маєтку Самуелю Твардовському
Януш Вишневецький помер 9 листопада 1636 року. Відомо, що по своїй смерті він заповідав улюбленому поету і письменнику, чиїм покровителем був, Самуелю Твардовському село Зарубинці ( Тернопільського району, Тернопільської області). Поховали польського князя в крипті костелу Святого Антонія у Залізцях.
Нині ця сакральна споруда знаходиться в напівзруйнованому стані. У ній знайшов свій відпочинок Костянтин і Януш Вишневецькі, представники шляхетського роду Вишневецьких. Проте до сьогодні надгробки важливих постатей в історичному контексті рідного краю не збереглися. Вони зникли ще у воєнні часи за невідомих обставин.
Цікавим є те, що ще в 1948 році від імені Вишневецького, Твардовський був управителем Зарубинців. Там знаходився його маєток, який після облоги Збаражу був знищений. У Януша Вишневецького поет служив секретарем при магнатському дворі.