П’ятниця, 20 Травня, 2022

Репресії радянської влади на Тернопільщині на початку ІІ-світової війни

1 вересня 1939 р. розпочалася ІІ-світова війна. Німеччина напала на Польщу. 17 вересня цього ж року Радянський союз завдав удар в спину полякам вирішивши окупувати Західну Україну та Західну Білорусь згідно пакту «Молотова та Ріббентропа». З цього часу і почалась окупація, а далі репресії радянських каральних органів проти українського, польського населення Галичини й Волині. Детальніше про це розповість yes-ternopil.com.ua.

Як зазначають сучасні історики, репресії проти населення цих земель розпочалось одразу після приходу радянських військ. Перш за все це стосувалося поляків, які жалкували за втратою своєї держави. В той же час частина українців вірили в радянську пропаганду і радісно зустрічали Червону армію. Відбулися напади на польські підрозділи поліції, допомога в роззброєнні польських військовиків. Але не всі українці так ставилися до більшовиків. Частина еліти зустріла їх насторожено. Як писав Станіслав Людкевич: «Нас визволили, і нема на то ради…». А радянські червоноармійці говорили: «Вони нас вітають, цілують, а ось почнуть отримувати по 200 грамів на трудодень, як ми у колгоспах, тоді дізнаються, що таке радянська влада».

Радянська влада заздалегідь готувалася до боротьби з ворожими до неї елементами. Ще 8 вересня Л. Берія видав наказ про «Про оперативні заходи у зв’язку зі здійснюваними навчальними зборами», згідно якого планувалося створювати в захоплених містах і селах осередки радянської влади, арештовувати незадоволених, поліцію, жандармів, дворян, поміщиків, представників органів влади, конфісковувати зброю, налагоджувати агентурну мережу. Далі руки більшовиків дійшли й цивільного населення.

Біженці

Історик І. Г. Білас писав, що згідно звітності НКВС 30 червня 1940 р. в Тернопільській області було завершено завантаження в 2 ешелони для вивезення в Сибір біженців, переважно поляків і євреїв. Під час слідування одного з ешелонів через станцію Великі Бірки 2 біженців втекли. Одного охорона вбила, а інший зумів сховатися і врятуватися. В Тернополі було організовано збір продуктів та коштів для біженців і передача їх у вагони.

Як заявив службовец Ровенторгу Блюман «відбувається виселення біженців, ловлять їх як собак, виселяють на китайський кордон, це жахливо, зате невідомо, чи не будемо їм заздрити, тому що вони знаходяться далеко від кордону». Громадянин Розенберг, заявив: «28 червня у всіх містах західних областей України відбувалося масове виселення біженців, затримували їх, як злочинців, без статі, віку; сцени, які відбувалися в цей час, важко описати».

Ув’язненні

Значно посилилися репресії на початку ІІ-світової війни. Зокрема, у зв’язку з втечею радянських військ відбувались масові страти ув’язнених у в’язницях. Розстрілювали засуджених по кримінальних статтях, а по побутових перевозили або ж відпускали (за даними звітів НКВС). Документи наркомату внутрішніх справ повідомляють, що у в’язниці Чорткова утримувало 1300 ув’язнених. 500 евакуювали потягами, а 800 пішки відправили до Кам’янця-Подільського, а далі в Жмеринку. У в’язниці Кременця було 350 ув’язнених. Так, як персонал залишив в’язницю, то 191 ув’язнений втік. Інших перевезли в Проскурів (Хмельницький). Жахлива ситуація була в Бережанах. Тут 48 осіб ув’язнених було розстріляно і не поховано, бо наближалися німці і радянська влада не встигла приховати свої злочини. Крім, цього 20 залишилось лежати у в’язниці, а 40 були кинуті річку під міст. 59 відпустили (за даними радянської влади). Ще частину ув’язнених з Бережан відправлено в Тернопіль. З наближенням німецьких військ тут залишили у в’язниці тільки інвалідів та старих людей, 217 осіб відпустили, частину розстріляли, ще частину в кількості 1084 особи відправлено пішки в Підволочиськ. По дорозі 18 спробували втекти і були вбиті. 

Отже, радянська влада жорстоко ставилася до населення окупованих територій і вбивства були частим явищем.