В історії кожної країни є дати, які запам’яталися, стали визначальними. Вони є своєрідними переломними моментами для держави. Для українців та поляків, які знову опинилися в єдиній країні, такою подією став 1921 р. Саме в цей період стало зрозуміло, що під керівництвом польської влади опинилося населення, яке не просто буде контролювати, спрямовувати, змушувати діяти в потрібному напрямку. А тому детальніше про кризу 1921 р. і її вплив на Тернопільщину розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Перепис 1921 р.
Як зазначають дослідники Олег Єгрешій, Святослав Липовецький та видання Тиждень, поляки, відновивши свою незалежність в 1918 р., вважали, що їх країна може існувати лише як мононаціональна держава. А тому з перших днів розпочали асиміляцію національних меншин: українців, євреїв, німців, білорусів. Першим їхнім кроком стала фальсифікація інформації про чисельність населення країни, зокрема, на території Тернопільщини.
Рішення провести перепис спочатку в 1920, а далі в 1921 р. було прийнято в 1919 р. законом про організацію адміністративної статистики. Планувалося такий облік проводити щодесять років. Перепис мав визначити основні демографічні ознаки, як, наприклад, стать, дату народження, сімейний стан, національність, рідну мову та віросповідання, освіту, професії населення, ситуацію в житловому будівництві і сільському господарстві. Також були питання про місце народження, чи вміла людина читати, чи мала дітей до 16 років, чи були в неї присутні фізичні недоліки, як відсутність кінцівок, глухота, німота, сліпота, яку професію мала перед І світовою війною, чи були у власності свійські тварини, чи володіла землею, будівлями.
До проведення перепису було залучено 70 тис. осіб, переважно таких, що були поважними людьми, яким довіряють і які мають авторитет у своїй громаді. Власне, самому заходу передувала активна рекламна та інформаційна кампанія: видавалися інструкції, проводилися брифінги, прес-конференції.
Бойкот перепису українцями
Відразу скажемо, що українці бойкотували перепис. До цього закликали українські політичні партії. Політики вважали, що міжнародні структури вирішують питання передачі Галичини полякам, проводити перепис неможливо. Польські чиновники зазначали, що населення хвилюється через такий захід, адже вважає, що його результатом буде збільшення податків, посилення панщини та реквізиція худоби. А отже, економічний аспект був першочерговою причиною бойкоту. Після перепису планувалося забирати українців до польського війська (організація «бранки» до війська), а тому це було ще однією причиною ухилятися від опитування.
«Якщо прийде описовий комісар, то старайтеся зробити так, аби не було нікого в хаті».
Бойкотувала перепис і частина поляків на сході Польщі.
Важливу роль серед населення відігравали священники, студенти, вчителі, офіцери Української Галицької армії. Отець Василь Лиско з села Раковець поблизу Вишнівця відмовляв суспензію віровизнань проти конскрипції (тимчасового припинення або зупинення релігійних заборон, обмежень для тих, хто відмовляється виконувати військовий призов або службу у збройних силах через свої релігійні переконання).
О. Івана Яцуру з Котузова (поблизу Зарваниці) поліція покарала штрафом. Особливу увагу поліція Тернополя звертала на отців Мохнацького, Турбака, Монцібовича, Цегельського. Планувалося використовувати проти цих українських агітаторів армію. Її підтримка також була потрібна поліції в Тернополі, Золочеві, Бережанах, Теребовлі, Заліщиках.
Староста в Кам’янці-Струмиловій (Тернопільське воєводство) просив поліцію виділити певні гміни (громади в Польщі) 10-20 жовнірів для заспокоєння населення. Чиновник повідомляв, що в Заліщиках, Тлустім та Милівцях необхідно військо, щоб втихомирити населення. В той же час в селах Шипівці, Головчинці, Королівка, Солоне та Ангелівка перепис проходив спокійно.
Результати перепису
Інформацію, яку вдалося зібрати в населення, було опубліковано лише в 1932 р. Але, все ж, на той час перепис було визнано таким, що був репрезентативним (тобто об’єктивним). Українські дослідники вважають, що дані перепису були недостовірними, адже поляки занизили кількість українців за національною ознакою, в той же час дані про віросповідання можуть відповідати дійсності.
За даними перепису, в Тернопільському воєводстві проживало 1 428 520 мешканців. А вже через 10 років населення воєводства налічувало 1 600 316 мешканців, а отже, воно зросло майже на 200 тисяч.
Підготовка до виборів 1922 р.
Паралельно з переписом почалася підготовка до виборів. На цей час влада ліквідувала Галицький сейм – регіональний орган самоврядування Галичини, заборонила обрання війтів в селах та створила 3 нових воєводства: Львівське, Тернопільське і Станіславівське. Було утворено 2 виборчих «округи»: західний та східний. В першому можна було обирати 260 депутатів, а в другому – 100. Як ви розумієте, українці проживали в східному окрузі, а отже, 1 депутата могли обрати 89 946 осіб на відміну від західного, де один депутат був на 69 797 осіб.
Українці вирішили бойкотувати й вибори. Серйозність їх намірів забезпечувала присутність таємної Української військової організації (УВО): колишні комбатанти Галицької армії об’єднували численних вояків, які були готові зі зброєю втрутитися у виборчий процес. І вони це робили: нищили польське майно, нападали на агітаторів. У відповідь польська адміністрація посилила тиск на українське населення. В червні-липні актів саботажу було 6, в серпні – 38, у вересні – 116. Сюди включено 22 замахи, 14 випадків знищення майна та 80 підпалів.
Проти бойкоту виступила фінансована поляками Українська хліборобська партія («хлібоїди»), яку очолював Сидор Твердохліб. Останній загинув від рук повстанців УВО після мітингу поблизу Кам’янки-Струмилової.
Діяли озброєні групи українців і в інших повітах. Так, 15 жовтня 1921 р. в Зборівському повіті повстанці чисельністю 50 осіб здійснювали напади на польські маєтки, будинки колоністів, поліцію та жандармів і рухалися зі Зборова через Бережани, Підгайці, Перемишляни, Борщів в Чортків. Захоплене польське майно роздавали українським селянам із закликами боротися з польським поневоленням та вступати в їх ряди.
Поляки на український терор відповідали посиленими вдвічі репресіями. Як зазначають українські історики, на 11 вбивств, які здійснили українці, поліція здійснила 22.
Вибори та їх результати
Вибори відбулися вже в наступному 1922 р. Явка по Галичині була 68% (варто зважити, що до Львівського воєводства було приєднано декілька польських повітів). У Варшавському воєводстві явка була 84%, Познанському – 87%, Львівському – 52%, Тернопільському – 35%, Станіславівському – 32%.
Результати виборів на Тернопільщині були такі:
Виборчий округ № 54 – Тернопіль
417 360 осіб мали право голосу
144 666 виборців проголосувало
143 674 поданих дійсних голосів
992 голоси визнані недійсними
Явка 34,66%.
голосів за список:
· 62 656 43,61% Польська народна партія «Пяст» – 5 місць
· 34 167 23,78% Християнський союз національної єдності – 3 місця
· 26 065 18,14% Комітет об’єднаних національно-єврейських партій – 2 місця
· 10 957 7,63% Аграрна Українська Селянська Партія
· 2 896 2,02% Польська соціалістична партія.
Виборчий округ № 58 – Кременець
221 319 осіб мали право голосу
139 240 виборців проголосувало
Віддано 138 339 голосів
901 голос визнаний недійсним
Явка 62,46%.
голосів за список:
· 121 009 87,47% Блок національних меншин Республіки Польща – 5 місць
· 9 148 6,61% Держсоюз на Кресах
· 4 237 3,06% Християнський союз національної єдності