«Рівно о четвертій годині Київ бомбили, нам сповістили, що почалася війна….». Ні, це не цитата про події 2022 р. А це слова, якими починається пафосна радянська пісня про початок нападу фашистської Німеччини на СРСР. Керівництво Радянського Союзу було приголомшене. Як так сталося, що найбільш мирну країну в світі, яка «ніколи – ніколи, ні на кого не нападала», атакували зненацька. Щоправда радянські пропагандисти не хочуть згадувати факти нападу більшовиків на сусідні країни: Фінляндію, Латвію, Литву, Естонію, Польщу, а пізніше на Угорщину, Чехословаччину, Афганістан. Але це було. Одним із найганебніших радянських нападів була агресія проти Польщі 17 вересня 1939 р. Серед інших територій, більшовики пройшли й по землях Тернопільщини, яка тоді була окупована поляками. Розглянемо, як розгорталися воєнні події на землях нашого краю. Детальніше про це розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Початок війни
Як зазначає дослідник Андрій Руккас, для поляків війна почалася 1 вересня 1939 р. І її початок був для них невдалим. Німецькі механізовані та бронетанкові з’єднання за підтримки авіації швидко прорвали польську оборону та кинулися до Варшави. Поляки почали відступати на схід, а отже, й на Тернопільщину. Саме тут проходив кордон Польщі і Румунії. А тому польське командування мало намір організацію оборони на останньому рубежі, що проходив по річках Стрий та Дністер («румунський плацдарм»). Саме сюди вони очікували надійде обіцяна допомога від Франції та Англії (через румунські порти). А далі буде наступ союзників на західному фронті, а отже, німців получиться розбити. Тож, на думку польського головнокомандувача маршала Е. Ридз-Смігли (народився в Бережанах), перспективи створення «румунського плацдарму» виглядали цілком реальними. Однак всі плани поляків перекреслив радянський наступ, який розпочався вранці 17 вересня 1939 р.
Перспективи радянського наступу з точки зору поляків
Поляки не очікували удару зі сторони «совєтів». Вони повністю сконцентрувались на боротьбі з німцями. Одночасно частина їхніх військ, які не були задіяні на фронті, готувалась до війни в найближчих тилах. За декілька днів таким стала і Тернопільщина. На цій території знаходились тактичні з’єднання та окремі роди військ, у яких налічувалося майже 250 тис. резервістів, що почали проходити швидку підготовку перед відправкою на німецький фронт. Також тут було розташовано деякі тилові та охоронні загони, а також формування Оборони народової, КОП (Корпусу охорони прикордоння). Тобто на українських землях впритул до кордону з СРСР перебувало приблизно 370 тис. польських вояків. Більша їх частина була резервістами, які не мали достатнього озброєння, обмундирування, організаційної структури та досвіду. А тому вони не мали жодних шансів стримати радянські війська.
Останні шукали привід до війни. І знайшли його згідно таємного протоколу до радянсько-німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939 р. та прагнення «захистити населення України та Білорусі від польських панів та інших імперіалістів».
Підготовка до радянського наступу
3 вересня 1939 р. нарком (це як міністр) оборони країни Клим Ворошилов наказав Червоній армії підвищити бойову підготовку військ, які знаходились на польському кордоні. 6 вересня почалася часткова і таємна мобілізація резервістів. Військові частини почали висування до кордону. 11 вересня радянські війська зайняли позиції навпроти польського кордону, в тому числі і Тернопільщини. Так 5-та армія розташувалась в районі Новоград-Волинського, Славути, Шепетівки, 6-та армія – в районі Сатанова, Волочиська, Проскурова, 12-та армія – в районі Гусятина, Кам’янця-Подільського, Нової Ушиці, Ярмолинців.
Радянські війська під час підготовки до наступу мали різноманітні труднощі, які полягали у відсутності справної техніки, обмундирування, проблемах з логістикою, паливом та іншим. А тому вони просто не встигали в зазначений час розташуватися для атаки. Тим часом німецькі війська вже 12 вересня опинились в «радянській зоні», просуваючись все далі вглиб Польщі, і зайняли значну частину земель, «відведених» для Радянського Союзу. Німці «тиснули» на союзника і вимагали початку нападу. Червона армія була змушена атакувати меншими силами, ніж планувалось.
Паралельно з військовою підготовкою розпочалась ідеологічна. До цього часу солдатів та офіцерів готували до війни з Німеччиною. Лише 15 вересня вони дізналися, що «панська Польща повинна стати радянською, й звідси стала зрозумілою мета концентрації військ».
Дії головного командування польських збройних сил у зв’язку з радянським наступом
Поляки дізнались про напад більшовиків о 6-й ранку 17 вересня від командира полку КОП «Поділля», який розташовувався на Тернопільщині, підполковника М. Котарби. Його помічники, генерали К. Фабріци (у Станіславові), О. Нарбут-Лучинський (у Тернополі) та Б. Ятельницький (у Микулинцях) розпочали організовувати оборону від нового противника. Але сталося дещо незвичайне. Радянські солдати в окремих місцях брали в полон поляків не зброєю, а «прихильністю, частували їх цигарками, говорячи при цьому, що прийшли нам на допомогу в боротьбі проти німців». А тому командувач армії «Варшава» генерал Ю. Руммель видав директиву трактувати радянські війська, як союзників, а на Волині командувач ІІ-м корпусним округом генерал М. Сморавінський наказав не чинити їм збройного опору. Але це був обман, і скоро поляки в цьому переконалися.
Проте польське командування вирішило не вступати у бойові дії з Червоною армією і відступати в Румунію, щоб зберегти війська для майбутніх битв з Німеччиною.
Близько 12.30 командування польських військ отримало інформацію (як виявилося пізніше, хибну) про переправу радянських танків з території біля Устечка (Тернопільщина) через Дністер. А отже, керівництво вирішило евакуюватися на територію Румунії, а військам наказано було рухатися сюди ж. З території Тернопільщини на румунську територію перейшли декілька військових з’єднань, госпіталів, перевезено ряд польських заводів (загалом 30 тис. військових), а також перелетіло 185 літаків, перевезено золотий запас Польської Республіки, скарби і нумізматична колекція Національного банку. Частину цінностей радянські війська захопили у Заліщиках.
Наступ радянської Східної армійської групи
Наступ радянських військ по території Тернопільщини почався 17 вересня. Війська нараховували 1 кавалерійський і 1 стрілецький корпуси. Частини радянських військ зав’язали бої з польськими прикордонниками, захопили автомобільний міст через Збруч в районі Підволочиська, станцію, де взяли в полон 32 офіцерів. Опір чинили прикордонники в Кременці, Гусятині, Скалаті.
Подолавши прикордонників, радянські війська рухалися шосе в напрямку Тернополя. Їм траплялися польські частини, які не чинили опору. Зокрема, у селах Колодне та Доброводи були захоплені в полон 1200 польських вояків з Центру вишколу зенітної артилерії. Ввечері 17 вересня війська підійшли до Тернополя і ввійшли на околиці. Місто майже не оборонялося, лише протягом кількох днів з вікон і дахів будинків стріляли по радянських частинах, які у вуличних боях втратили до 100 чол.
Наступ радянської Південної армійської групи
Також вранці 17 вересня атакували поляків війська Південної армійської групи, які нараховували 4 корпуси. Вони швидко подолали опір прикордонників і, пройшовши 60 км, вийшли на Стрипу. 25-й танковий корпус через погане керівництво та розтягнутість тилів дійшов тільки до Чорткова. Поляки в деяких місцях оборонялися. Зокрема, в Теребовлі. В Монастириську у полон потрапили 172 польські офіцери та біля 5000 солдатів. Наступного дня радянські війська вийшли на Гнилу Липу від Рогатина до Галича, де в полон було захоплено близько 6000 польських вояків, передусім, із запасних осередків, що збиралися тут перейти на лівий берег Дністра.
Отже, радянський наступ проти ослабленої польської армії досягнув успіхів. А територія Тернопільщини в черговий раз стала ареною боїв.