Глибоко пошанованою у Бережанському краї є родина Старухів. Один із її представників, Тимотей – почесний громадянин Бережан. А неподалік церкви Пратулинських мучеників у Бережанах простягається невеличка вуличка, йменована на честь Родини Старухів.
У статті на yes-ternopil пропонуємо дізнатися біографію громадського діяча та про заслуги, за які Тимотей Старух і його рід є до сьогодні вельми шанованим на Тернопільщині.
Тимотей Старух: дитинство, сім’я та служба у війську
У Сяноцькому воєводстві, в селі Бережниця Вишні ( нині Польща) 27 лютого 1860 року народився громадсько-політичний діяч, редактор і публіцист, комісар Тимотей Старух. Його родина належала до заможного прошарку селянства. Батька Михайла навіть обирали послом у перше скликання до Галицького сейму, представницького-законодавчого органу Королівства Галичини та Володимирії. Він один із небагатьох, хто зумів потрапити в управлінський апарат рідного краю, а тим паче мати право якось впливати на політичні процеси чи важливі сфери життя українців.
У сім’ї Старухів було 14 дітей. Здобути слави вдалося двом – Тимотею та Антону. Їх діяльність тісно пов’язана з політичним життям рідного краю та становленням ЗУНР на Західноукраїнських землях. Вони стали частинкою цих великих змін. Та давайте все за порядком. Початкову освіту наймолодший син Тимотей здобув у місцевого дідича, також займався самоосвітою. Про дитинство та юність важливої політичної фігури достеменно невідомо.
У 1880 році Тимотея призивають в армію. Він розпочав службу в 2 полку князя Шварценберґа. Тоді ж йому було усього 20 років. У війську Старух прослужив 3 роки. Не полишав науки, зокрема за 3 роки досконало вивчив німецьку мову та прочитав чимало наукової й художньої літератури. У 1883 році звільнили від служби, але повертатися до рідного села він не захотів. Тимотей обрав службу в жандармерії ( поліції в Австро-Угорщині). До 1896 року побував у багатьох містах і містечках Тернопільщини. Служив в Усті-Зеленому, Козові, Підгайцях, Бережанах, Бучачі тощо.
У 1896 році полишає пост і оселяється в мальовничому селі Золота Слобода тодішнього Бережанського округу ( сучасний Тернопільський район, Тернопільська область). Цей його крок є фактично початком важливих змін не лише в особистому житті (одруження), але й усьому політичному житті цього краю.
Переїзд Старуха до Золотої Слободи і розгортання громадської діяльності
Після звільнення з державної служби, переїзду до Золотої Слободи та одруження в житті Тимотея Старуха розпочинається новий етап. Він стає організатором громадської та освітньої роботи, зокрема ініціював створення читальні “Просвіти”, при якій діяв хор і аматорський гурток. Та це лише його перший крок як громадського діяча.
За власний кошт чоловік у селі заклав фундамент читальні. Був співорганізатором українського товариства “Січ” очолював комітет “розбудови”. За активну громадську діяльність його у 1908 році обрали війтом Золотої Слободи. За власний кошт Старух підтримував розвиток української періодики. У житті Бережанщини та інших повітів Тимотей відзначився як активіст.
Паралельно з активною громадською діяльністю в Золотій Слободі, Тимотей Старух провадив і політичну. Її він розгорнув ще у 1907 році на виборах до парламенту. У результаті таки стає послом, як колись його батько та брат Антон до Галицького сейму. Послом до австрійського парламенту від виборчого округу Бережани-Рогатин обирався двічі – у 1907 і 1913 роках і до Галицького сейму – у 1911 році.
У 1910 році став очільником “Українського клюбу”, що об’єднав у австрійському парламенті галицьких послів. Утворення нового політичного клубу відбулося одночасно зі знаковою подією – першою українською промовою у вищому законодавчому органі Австро-Угорщини.
Вдруге обирався послом Галицького сейму в 1913 році. Тимотей показав себе як здібний політик і один із найактивніших українських послів до сейму. Він не лише опікувався політичним життям, але й і суспільним, до прикладу сприяв розвитку україномовної преси та розвитку товариств і організації.
Перша Світова війна внесла свої корективи в життя мільйони українців, і родини Старух не виключення. Політична компанія Тимотея з початком воєнних дій дещо згорнулася. Він разом із сім’єю повернувся до рідного села Бережниці Вишні. Невдовзі переїхав до Бережан. У Бережанському повіті був співорганізатором набору до Легіону УСС. У 1915 році Тимотея та сина Миколу взяли під арешт. Російські спецслужби в листопаді вивезли їх до Москви, а звідти – до Сибіру. Заслання відбували в Ядрині.
Тимотей Старух – політичний діяч ЗУНР та комендант Бережан
Два роки Тимотей і Микола Старухи перебували на зовсім далекій їм землі, серед незнайомих людей. Після завершення війни, у 1917 році, вони повернулися в Україну. Того ж року 18 травня Тимотей стає учасником ІІ Всеукраїнського військового з’їзду в Києві. Він виступав перед численною публікою з промовою щодо соборності та незалежності українських земель від іноземних загарбників. Сприяв процесу створення УНРади.
Тимотея Старуха можна вважати активним поборником суверенності, адже у 1918 році він стояв біля витоків створення ЗУНР, був її співтворцем, разом із іншими українцями.
Фактично після утворення ЗУНР на Західноукраїнських землях, з листопада 1918 року до липня 1919 року Тимотей обіймав посаду комісара ( керівника) Бережан та усього Бережанського повіту. Його також призначили відповідальним за редакцію і публікацію матеріалу до повітового часопису “Бережанського вістника”. Газета виходила щотижня від 30 січня до травня 1919 року. Це було не просто чергове українське періодичне видання, а важливий орган УНРади. Як політичний діяч брав участь у численних з’їздах, зустрічах і конгресах.
На Трудовому конгресі в Києві, вищому тимчасовому органу УНР в період Директорії, Старуха у 1919 році обрали на посаду заступника голови. Того ж місяця він як член президії стає співавтором Акта Злуки УНР і ЗУНР. Зазначимо, що “Акт Злуки” урочисто оголосили 22 січня 1919 року на головній площі Києва. Документ затвердив об’єднаність УНР і ЗУНР, і фактичну соборність України.
Арешт і звільнення
Після падіння Західноукраїнської Народної Республіки й окупацію польськими військами українських земель, Тимотея було заарештовано як одного з важливих фігур у політичному житті. Багатьом вдалося уникнути арешту та емігрувати до Європи й Америки. З відступом УГА Старух виїхав спочатку до Кам’янця-Подільського. Саме там, у селищі Оринин його спіймала польська влада.
Політичного діяча спочатку відправили у тюрму в Бережанах,а згодом перевели до Львова. Перебуваючи під арештом, здоров’я вже не молодого чоловіка різко погіршилося. Через рік його було звільнено після клопотань сім’ї та архієпископа Андрея Шептицького. Випустили на волю під пильний нагляд служб. Вирішив повернутися до Бережан й прожити там до кінця свого життя. 21 квітня 1923 року, через 2 роки після звільнення з-під арешту помер від тяжкого недугу.
Його поховали на Бережанському цвинтарі. Мешканці міста до сьогодні вшановують пам’ять визначного політичного і громадського діяча рідного міста. Так, одна з вулиць сьогодні носить почесне прізвище родини Старухів, а самому Тимотею посмертно надано ім’я почесного громадянина міста, щоправда після проголошення незалежності, у 2001 році. Біографія українського політика ще досі має багато “пробілів” і не до кінця висвітлених історичних фактів, які в майбутньому слід з’ясувати історикам.