Цікавою історичною персоналією, про яку чомусь мало говорять, є постать Василька Ростиславовича князя Теребовлянського. Чи пригадуєте ви з уроків історії України повість про осліплення Василька? Мабуть, що так! А чи знаєте ви, що осліплений Святополком ІІ і Давидом Волинським, князь займався розбудовою Теребовлянського князівства, тут, на Тернопільщині, так як Теребовля була його столицею? Далі на yes-ternopil.
Прихід Василька Ростиславовича до влади та заснування Теребовлянського князівства
1097 року в містечку Звенигороді під Києвом сталася страшна трагедія із теребовлянським князем Васильком Ростиславовичем, який багатьом відомий як Василько Теребовлянський. На початку цієї статті, ви вже довідалися про те, що саме відбулося. З цією жорстокою історією минувшини знайомлять на уроках історії кожного українця. Але ким був князь галицький до страшної розправи?
Про це чомусь не часто згадується. Переконані, що не всі жителі Тернопільщини знають, що насправді Василько Теребовлянський колись був одним із засновників Галицького князівства, а Теребовлянське князівство, на порубіжжі майбутньої Галицької землі з Київською – його володінням.
Князь теребовлянський був сином найстаршого з онуків Ярослава Мудрого, тмутараканського князя Ростислава Володимировича з династії Рюриковичів, засновником першої Галицької династії князів Ростиславичів і угорської принцеси Ілони. Батько Василька став першим “князем-ізгоєм”. Таке поняття запровадив Ярослав Мудрий. “Князі-ізгої” втрачали право на успадкування престолу за новою системою спадкування, у випадку смерті сина князя за життя батька.
Ростислава Володимировича отруїли у 1064 році в Тмутаракані. Його найстарших синів вигнали з Тмутараканського князівства та фактично як і батько стали “князями-ізгоями”. У Ростислава Володимировича було 3 синів: Рюрик, Володар і Василько. Після вигнання кожен із них розпочав укріплювати свою владу. Найстаршому сину, Рюрику, вдалося захопити Перемишль (нині Польща). Володар і Василько стали його союзниками, осіли у Звенигороді та Теребовлі. Всі 3 князі створили свої незалежні князівства. Теребовля стала центром Теребовлянського князівства, яким керував наймолодший із синів Ростислава Володимировича – Василько.
Розбудова князівства
Від початку заснування князівства, галицький князь розгорнув посилену колонізацію на південний схід. Він освоїв Пониззя ( Поділля, частину Карпатсько- Дністровських земель, що знаходиться в межах 3-х областей: Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької). Це значно укріпило оборону з півдня, звідки й наступали кочівники. Важливою у його політиці були також політичні стосунки з іншими державами та імперіями, наприклад – Візантією.
Він активно розвивав стосунки із православною грекомовною державою. Такий союз стримував активність іншої загарбницької держави Угорщини, що зблизилася з противниками Ростиславичів. Цікаво, що в ті часи почало з’являтися таке поняття як Галичина. За збереження Галицьких земель активно боровся наймолодший син першого “князя-ізгоя”.
Одна з відомих битв за ці землі трапилася у 1092 році. Князь Теребовлянський завдав нищівного удару полякам з допомогою кочових племен торків і печенігів. Василько Теребовлянський хотів розширити своє князівство та привласнити польські землі. Уклавши угоду з половцями він пішов їх завойовувати. За рік до того, його дружина брала участь в битві на Маріці. Теребовлянський був союзником візантійського імператора та перебував у союзі з половцями. Могутнє військо завдало удару печенігам і повністю їх розгромило.
За що було осліплено галицького князя?
У 1097 році Теребовлянське князівство остаточно закріпилося за князем Васильком. Тут розпочинає діяти так звана система “спадкового володіння”. Саме курс на незалежність князівств, зокрема Теребовлянського, та дії братів обурили волинського князя Давида, що після смерті князя Ярополка Ізяславича отримав Волинське князівство. Та перед цим саме він контролював галицькі землі та князя київського. Ярополк Ізяславич дуже боявся зростання галицьких князівств і їх впливу, як і Святополк ІІ, що керував у Києві. Ними було задумано усунути Василька Теребовлянського.
У 1097 році галицького князя запросили взяти участь у Любецькому з’їзді князів Київської Русі в місті Любечі. Ініціатором з’їзду став Володимир Мономах, а метою зібрання – усунення міжусобиць між князями та спільної оборони проти кочової навали. Результатом стала домовленість про припинення сутичок і проголошення засад вотчинності.
За переказом, Давид намовив князя київського усунути Василька, адже той нібито жадав взяти його вотчину. Літопис оповідає, що князя галицького запросили на гостину до Києва, та це була пастка. Є відомості, що вірний дружинник Василька повідомляв про змову. Дружину Теребовлянського обманули, змусили рушити до Чернігова за тамтешнім князем, щоб знайти спільну мову. Ні про що не підозрюючи Василько погодився.
Тоді ж полонили молодого князя. Серед ночі його доправили до Білгорода. Князя перенесли до хатини встеленої килимами. У приміщенні половчанин точив ножа. Василько все зрозумів і навіть спробував рятуватися, але все було марно. Половчанин Беренд, за іншими даними – вівчар Святополка, осліпив Теребовлянського тієї ночі з п’ятниці на суботу. Живого князя взяли у полон.
Що було після осліплення князя?
Давид Ігорович у союзі з половцями напали на князівство Василька і почали займати його прикордонні землі. На такі підступні дії не могли не відреагувати його рідні брати. Брат Володар, що обіймав Звенигород, виступив проти Давида. Він визволив Василька з полону, а у 1099 році брати виступили у битву на Рожному Полі проти київського князя Святополка та повністю розгромили його. Ця перемога заклала підвалини до створення майбутньої могутньої Галицької держави. За осліплення, Давид довгий час переслідувався князями, і врешті-решт втік до Польщі, але згодом повернувся.
На Другому з’їзді удільних князівств князів Київської Русі у 1110 в місті Витичеві Василька Теребовлянського позбавили його князівства. Цьому рішення брати Ростиславичі не жалади коритися й вважали його несправедливим. Князя Давида, що порушив обіцянку дану на Любецькому з’їзді позбавили Володимир-Волинського князіства, натомість передали у володіння декілька міст Волині. Навіть будучи незрячим, Василько зумів проявити себе як талановитий правитель. У надзвичайно важких умовах він продовжував провадити свої політичні засади.
Теребовлянське князівство після смерті Василька Ростиславовича
Василько Теребовлянський помер у 1124 році. Прожив усього 39 років. Після смерті в Теребовлі правили нащадки одного із засновників Галицького князівства. У самому Теребовлянському князівстві відбувся “розкол” на Галицьке, де правив син Ігор та Теребовлю, в якій “засів” князь теребовлянський Ростислав, ще один син Василька. В осліпленого князя була ще донька, та як її звали – невідомо. Княгиню видали заміж за чеського правителя Вратислава Брненського з династії Пржемисловичів.
Прихід Івана до Галичі сприяв становлення його як могутнього центру майбутнього Галицького князівства. Варто також зазначити, що його вважають старшим сином, попри те, що будь-які дані про його народження відсутні. Ростислава ж вважають молодшим сином, однак деякі історики навпаки зазначають, що він був старшою дитиною Василька.