У пізнє Середньовіччя деякі міста Волині стають основними центрами розвитку культурного, освітнього, суспільного та економічного життя. З отриманням магдебурзького права, розпочинається процес формування міського уряду. На його чолі стояв королівський намісник, якого називали старостою. Він очолював гродський суд, слідкував за замком і порядком у повіті, а також – охороною цілої королівщини. Далі на yes-ternopil.
Основні обов’язки старост у повітах і повітових містечках
На Волині близько 90% міст у XVI – першій половині XVII століття були приватними, тобто перебували у чиїсь власності. Власниками поселень були зазвичай волинські магнати. Вони опікувались містом або кількома містами, поселеннями чи селами, вкладали у їх розвиток значні кошти, сприяли розвитку економічної системи тощо. За їх сприянням на мапі з’явилися й нові населенні пункти. Це був своєрідний бізнес-проєкт, який повинен був принести його творцям чималий зиск.
З поширенням магдебурзького права, поселення звільнялися з-під влади магнатів і поступово переходили до правової системи міського самоврядування Центральної Східної Європи. Для міста магдебурзьке право мало велике значення. Щоправда, все ж таки зустрічалися випадки втручання власників у обрання війтів. Вплив власників міст на його життєдіяльність був визначальним. Та за різних господарів цей вплив був різним, у когось більший, а у когось – менший.
У XVI – першій половині XVII століття, на українських землях поширилася інституція старост міст. Запозичили його з Польської держави. Старостинська влада зустрічалася ще раніше, проте вже починаючи з XV століття не викликала подиву. Старости були гродові та негродові. Гродові старости очолювали повіти у ВКЛ і Речі Посполитій. Їх центром був замок (грод). Гродський староста здійснював адміністративне управління, господарське, адміністративне тощо.
Він був суддею у своєму повіті та очолював гродський суд. Старостинський уряд втрачав свої повноваження за часи існування гродського старости. Ці люди були представниками короля та діяли від його імені та в інтересах монарха. Старости підтримували спокій і мир у своєму повіті. Вони також оберігали замок та дбали про його стан. Важливу споруду забезпечували амуніцією і здійснювали запаси, у разі потреби – реконструювали або ж добудовували.
У повітах гродські старости виконували функції поліції. Вони – важливі урядовці. Перед ними зобов’язані були звітуватися. Старости у повітах дбали про розвиток економічної ланки, вони сприяли поширенню торгівлі та усунення проблем. Міські жителі перебували під їх владою, а тому ставилися до очільника з особливою пошаною.
Хто міг стати старостою?
Якщо функції старости нам зрозумілі, то виникає наступне запитання: “Як можна було стати гродовим старостою?”. Аналізуючи старост Кременецького повіту, ми можемо помітити так звану “систему династичної власності”. У XVI столітті в повіті було поширеним передавати уряд у спадок своєму сину ( старостами були виключно чоловіки). Це дозволяло одному із тогочасних впливових родів контролювати конкретну територію упродовж багатьох років.
У той період не було рідкістю те, що певний магнатський рід утримувався у старостві. Та не всі могли здійснювати контроль над територію десятиліттями. Це було під силу лише великим землевласникам і магнатам. У Кременецькому старостві такими були Збаразькі, Чарторийські та Сангушко. Старостами повіту ставали не звичайні міщанини, а здебільш князі та можновладці.
Януш Сангушко та Януш Вишневецький – кременецькі старости
Ці люди і без староства були надто могутніми й впливовими. Дехто з них навіть відігравав ключову роль у життєдіяльності цілої держави, займав високі чини при королівських дворах тощо. Збільшення могутності й впливу дуже часто мало негативні впливи на звичайних жителів. Старости могли втручатися у їх життя. Умовно старосту можна прирівняти до власника міста. Після отримання магдебурзького права, на жаль, в більшості поселень ця ситуація не змінювалася.
Роль кременецьких старост
У Кременецькому повіті в Кременці, старосту вважали урядником не лише міста, а й усього повіту. Повіт заснували ще у першій половині XV століття. Спочатку він підпорядковувався луцькому великокняжому уряднику та ним управляли луцькі старости. У ВКЛ вони набувають широких повноважень. Резиденцією кременецького старости був Кременецький замок, що відомий ще в народі як замок Бони.
У його обов’язки входив догляд за замковою спорудою, його укріплення, збільшення амуніції тощо. Догляд за Кременецьким замком здійснювався за допомогою городничого ( урядовця, що доглядав за розбудовою міста та спорудження укріплень), мостовничого ( слідкував за станом мостів, доріг і гребель) та ключника (контролював збирання податків у повіті). Кременецький староста укріплював гарнізон і слідкував з персоналом.
На постійній основі посада кременецького намісника існувала з 1430-х років. Лише після 1529 року його почали називати старостою. З перейменуванням посади, змінилися й повноваження – їх значно розширили. У той період, коли Кременецький повіт став частиною Волинського воєводства внаслідок реформ у середині XVI століття, коло обов’язків гродських старост виросло.
Під опікою урядовця перебувала вся королівщина (землі королівського домену), тобто Кременецький повіт. Він опікувався не лише Кременцем, але й прилеглими територіями. Під владою перебували великокняжі двори з господарськими комплексами та волості. За ними був зобов’язаний здійснювати нагляд староста. Він слідкував за джерелами прибутку та створював нові за необхідністю. Будував стави, фільварки, млини та інші важливі об’єкти, що принесли б кошти у повіт.
Гродський кременецький староста розширював господарську територію і селянські ґрунти. Серед кременецьких старост найбільше відзначилися Збаразькі, Чарторийські та Сангушко. Ці три роди найдовше пробули у владі через підтримку інтересів короля у повіті. Саме це дало їм змогу пробути у старостві так багато років. Варто зазначити, що у другій половині XVI століття Кременець був єдиним королівським містом.
Кременецькі старости повідомляли заможних міщан про скликання посполитого рушення. Так називали загальне шляхетське ополчення або земську оборону. “Зібрання” важливо було брати участь усім найзаможнішим родинам повіту. У разі його невідвідування здійснювався грошове стягнення.
Судова система під керівництвом старост і хто міг судити очільників міста
У Кременецькому повіті старости виконували функції суді. Судова система повністю підпорядковувалася їм. Вони віддавали накази про виконання судових рішень. У гродському суді Кременця староста фактично ставав його очільником. Він вирішував важливі кримінальні справи, що мають наслідки для повітового добробуту. Це, наприклад: грабежі, вбивства вельмож, грабежі та інші схожі випадки.
У підсудності староста мав певні привілеї. Судити очільників міста у гродському суді не могли. Вони підлягали лише суду короля. Старости не завжди сумлінно виконували свої обов’язки. Наприклад, у Кременецькому повіті Іван Борзобагатий здійснив позов до суду на очільника міста за відмову у розгляді справи за судову тяганину. Та були й інші.
Не всі рішення старост відображали інтереси звичайного населення.
Староста був наділений повноваженням утверджувати свої людей на посаду підстарости, гродського писаря та гродського суддя. Це були зазвичай ті люди, яким він міг довіряти.