Після завершення Другої світової війни та приходом радянської влади розпочався ще один етап боротьби – створення націоналістичних рухів. Їхньою головною метою було проголошення Української самостійної соборної держави. Повідомляє «»Yes-Ternopil».
На теренах Тернопільщини діяв підпільний рух ОУН, який протягом десятків років боровся проти радянського комуністичного режиму. Багато патріотів поклали свої життя за незалежність України. Вони свідомо чинили опір владі та дотримувалися своїх принципів до останнього подиху.
З часу смерті командира УПА Романа Шухевича пройшло десять років, майже стільки ж пройшло від арешту останнього Головнокомандуючого Армії Василя Кука. В Україні практично не залишилося повстанських груп, які протистояли комуністичній владі.
Як зароджувалася ОУН
В лютому 1929 року у Відні відбулася зустріч українських громадських діячів, які змушені були покинути Україну після поразки національно-визвольного руху. За результатами зустрічі було створено Організацію українських націоналістів, яка відіграла важливу роль у становленні незалежної України.
До ОУН увійшла Українська військова організація та студентські націоналістичні спілки, такі як Союз української націоналістичної молоді, Група української національної молоді та Легія українських націоналістів.
Головною метою новоствореної організації було проголошення відновленої держави, створення уряду та органів місцевої влади. Формування українських органів влади повинно було розпочатися одночасно зі збройним звільненням території України від московських окупантів.
За планом ОУН мала проголосити незалежність української держави та встановити владу на всіх рівнях. Організація переважно зосередила свою діяльність на землях Східної Галичини та Волині.
Хоча, ОУН і була підпільною структурою, проте за досить короткий термін часу вона перетворилася у потужну рушійну силу. Незважаючи на репресії та утиск радянської влади, в лавах Організації практично завжди перебували до 30 тисяч членів.
Коли комуністичний режим окупував західноукраїнські землі, він знищив всі політичні сили крім ОУН. Організація продовжувала підпільно діяти та боротися за незалежність України.
Остання повстанська криївка на Тернопільщині
Незважаючи на жорстоке придушування владою будь-яких проявів націоналістичних рухів, все ж таки поодинокі повстанці намагалися боротися проти чинного режиму. Повстанська криївка протягом декількох років знаходилася на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей.
В останньому прихистку повстанців дбайливо зберігали рацію, зброю та друкарську машинку, на якій друкували агітаційні листівки.
Більшу частину підпільного життя повстанська група провела в криївці на хуторі Кубань села Цюцьків Рогатинського району. До складу групи повстанців входили Пальчак Марія з псевдонімом «Стефа», Пасічний Петро, який був членом Подільського окружного проводу ОУН і мав псевдонім «Чорний» або «Петро». Згодом до них приєднався ще один учасник Цетнарський Олег родом з села Боків Підгаєцького району.
Хутір Кубань
Варто додати, що хутір Кубань був досить маленьким поселенням і складався всього з п’яти-шести хатин. Після Другої світової війни частина жителів переселилася до села і на хуторі залишилося жилими всього чотири будинки.
Хутір був ідеальним місцем для облаштування криївки, адже знаходився неподалік лісу на межі Рогатинського та Бережанського районів. Спочатку Марія Пальчак разом з чоловіком Пасічним Петром переховувалися в місцевих лісах, однак взимку виникало чимало труднощів та незручностей. Тому, вони й перебралися ближче до населеного пункту.
Криївка була розрахована лише на двох людей та використовувалася під час небезпеки як в зимовий, так і в літній період. Підпільники намагалися більше часу проводити на поверхні, дотримуючись конспірації.
Представники радянської влади рідко навідувалися на хутір, що знаходився практично посеред лісу. Тому Марія та Петро могли спокійно перебувати в будинку чи на горищі.
Зі зброї повстанці мали лише пістолети та автоматичну гвинтівку. Також підпільники користувалися націоналістичними виданнями, періодично передруковуючи їх на старій друкарській машинці. Учасники підпілля навмисне ставили різні дати на листівках, аби переконати населення у тому, що є ще й інші повстанці та вони не припинили боротьбу.
Фінальний бій повстанців
Повстанська група покинула криївку в березні 1960 року. На вулиці ще було досить холодно, однак учасники підпілля змушені були переховуватися в місцевих лісах. Остаточна розв’язка трапилася 14 квітня 1960 року.
За вказівкою радянської влади в Тростянецький, Божиківський та Слав’ятинський ліси прибуло багато військових. Як згодом згадувала Марія Пальчак, їх можливо вистежила влада або донесли зрадники. Повстанці зрозуміли, що вони в оточенні, тому вирішили всі разом тікати й в разі смертельної небезпеки вчинити самогубство, щоб не здатися ворогу живими.
Під час перестрілки Марія отримала поранення в руку і впала на землю. Вона хотіла застрелитись, проте не змогла себе смертельно поранити. Солдати, почувши що жінка дихає, відправили її в лікарню у Підгайцях.
Після недовгого бою Петро отримав декілька кульових поранень в груди, а його побратиму Олегу Цетнарському перебили ноги. Щоб не потрапити в руки кадебістів живими, чоловіки застрелилися.
Марію Пальчак, яка єдина вижила у своїй повстанській групі, допитали представники КДБ та відправили під суд. Жінку судовим вироком засуджено до покарання за залякування населення, терор, участь в розбійних нападах та передруковування націоналістичної літератури.
Так трагічно завершилася остання організована боротьба з радянською владою. Залишилися лише поодинокі представники колись масштабного націоналістичного руху, які змушені були переховуватись до незалежності України.
Значення ОУН-УПА в історії незалежної України
Створення та діяльність Організації українських націоналістів має вагоме значення як важливий етап боротьби за незалежність України. Саме велика заслуга ОУН в проголошенні Карпатської України.
Від похідних груп ОУН згодом була створена Українська Національна Рада, що була своєрідним прототипом майбутнього українського парламенту.
В період діяльності Організації українських націоналістів активно засновуються газети, де відкрито закликали боротися з більшовиками та нацизмом. На українських землях врешті-решт почало відроджуватися державне життя.
Звичайно, діяльність ОУН не влаштовувала радянську владу, через що учасники організації піддавалися арештам та навіть розстрілам. Репресії комуністичного режиму викликали шалений спротив та спонукали членів ОУН приєднуватися до лав Української Повстанської Армії та боротися за незалежність Батьківщини.
Головними провідниками Організації були Андрій Мельник та Євген Коновалець. В рядах ОУН було чимало культурних діячів, які віддали життя за свою патріотичну позицію. Серед них – поети Олег Ольжич та Олена Теліга. Відомими націоналістами-революціонерами були: Сціборський, Барановський, Сушко та сотні інших учасників підпілля, які боролися за вільну і самостійну Україну.