У наш час майже безсумнівним постає твердження, що історія є результатом діяльності людей. В цьому контексті можна говорити, що саме люди, здійснюючи різноманітні вчинки, впливають на цю історію. Зокрема, завдяки діяльності графа Яна-Амора Тарновського, а також князя Костянтина Василя Острозького утворилося місто Тарнополь. Детальніше про них та їх вчинки, які сприяли виникненню та розвитку міста, розповість видання yes-ternopil.com.ua.
Хто такий Я́н-Амо́р Тарно́вський
Як зазначає тернопільський історик Володимир Окаринський в науковому дослідженні, граф Ян-Амор Тарновський – визначна історична постать як в українській, так і в польській історії. Зауважте, що він був великим коронним гетьманом (тобто командиром всіх військ Речі Посполитої – держави поляків та литовців). А ще його називали гетьманом гетьманів, богатирем Русі. Він мав і офіційні посади, як-от воєвода руський, каштелян краківський, граф, засновник міста Тарнополь. Крім цього, він був відомим меценатом, тестем Костянтина Василя Острозького (не менш видатного на той час українського магната), військовиком. А отже, Тернопіль заснував не пересічний шляхтич, а людина з амбіціями та результативною діяльністю протягом життя.
Про життя засновника міста
Я́н-Амо́р Тарно́вський народився в містечку Тарнув, що у Польщі, в 1488 р. У той час його рід носив герб Леліва, що зараз є гербом Тернополя. Його батьки мали сенаторський статус, були заможні, а тому у нього теж було перспективне майбутнє. Вже в 13 років Ян-Амор брав участь в своєму першому засіданні сейму.
Його навчання та виховання відбувалося при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого. Також Ян-Амор навчався у Краківській академії і загалом отримав класичну гуманітарну, військову освіту. Мав і релігійне виховання, але вчитель, що в майбутньому став перемишльським католицьким єпископом переконав матір хлопця, що той більше підійде до служби державної чи військової, а не церковної.
Військової справи значною мірою навчався при дворі, тримаючись товариства гетьманів, пильно прислухався до військових розмов. Мріяв славою зрівнятися зі своїми предками.
Не були чужі Яну з Тарнува і радощі молодості. У заповіті синові Яну Криштофу він каже:
«Була потім молодість, були хтивість і спроможність. Але я волів стримуватись, аби не жити ганебно».
Отже, уже з юних літ Ян Тарновський II відзначається як вольова, а також цілеспрямована особистість. Це було необхідним для того, щоб розвинути природні задатки.
Вже в 22 роки під керівництвом гетьмана литовського Костянтина Острозького розпочав брати участь у військових діях. У 1522 р. разом з військом здійснював облогу Хотинської фортеці. 1512 р. ходив в похід на Молдовське князівство. В 1517-1522 рр. для покращення освіти подорожував Європою. Відвідав Схід. В 20-х рр. воював з турками і татарами.
З 1527 р. Яна-Амора призначено Великим коронним гетьманом. Керував польським військом у боротьбі з росіянами або як їх тоді називали московітами. Взяв Гомель, Стародуб, де вперше застосував підрив стіни за допомогою пороху. Всіх захоплених в полон росіян наказав вбити.
У 1537 році став на сторону короля під час «курячої війни». За його підтримки отримав 15 квітня 1540 р. у володіння землі на місці Тернополя і в цьому ж році збудував тут замок і заснував місто. Крім Тарнополя, Ян-Амор заснував у Польщі міста Тарнобжег і Тарногруд. Помер в 1561 р.
Роль Тарновського в розбудові Тарнополя
Гетьман з Тарнова за своє життя чимало збудував фортець і замків. Його маєтності були одними з найбільших у Польському королівстві і носили назву «держава тарновська». Одним із найбільш яскравих містобудівничих прикладів польського воєначальника є заснування та розбудова Тарнополя.
Як ви знаєте, місто постало в пустельній місцевості, що називалася Сопільче (поряд, правда, були села Петриків, Пронятин, але це не так важливо, адже міста близько не було). За короткий час (1540-1548 рр.) новий замок та фортеця стали важливою сторожовою вежею цієї частини Поділля. Місто отримало будівлі ренесансного стилю. Для їх зведення було запрошено будівельників, майстрів з усієї Європи. Серед них був італієць Христофор Боццано (Криштоф Бодзан) з Феррари.
Також місто не лише будувало стіни та храми, а й заселялося, перш за все, ремісниками та купцями. В 1548 р. воно отримало магдебурзьке право. А 3 вересня 1550 р. королівську милість, привілей, за яким всі купці, що їхали в той час до таких міст, як Кременець, Галич, Коропець, Коломия, мали зупинятися в Тернополі та сплачувати за постій місту мито за кожен віз.
30 вересня Ян-Амор визначив для міста правила, які вказували міщанам їх права та обов’язки. В цьому документі зазначалося, що міщани мають можливість отримувати землю під забудову, але будинки мають бути гарні. Заборонялося будувати хати. Земля ставала власністю міщан. Не можна було продавати землю євреям. Католики та православні мали рівні права. Міщани повинні були виконувати деякі повинності, зокрема допомагати утримувати став та виконувати військові обов’язки під час нападів татар чи інших ворогів.
Костянтин Василь Острозький
Якщо маєтки Тарновского через свій розмір носили назву «держава тарновська», то і у Костянтина Василя Острозького у володінні була половина Волині. Сам він народився в 1 526 р. Був молодшим із синів Костянтина Острозького та князівни Олександри Слуцької. Його рід був відомим та впливовим в Україні та Білорусії в XVI – на початку XVII століття. Після смерті батька та боротьби за його володіння став власником всіх його маєтків на Волині, Київщині, Поділлі, Галичині, в Угорщині та Чехії. Займався колонізацією українських земель на кордоні з татарами, а також боровся з ними і вважався найкращим оборонцем від цих нападників. Мав шанси стати польським королем, але завадило те, що був православним. А також був претендентом на московський престол через своє коріння, яке сягало й Рюрика.
Був власником Тарнополя, який він отримав, як частину посагу дружини Софії Тарновської в 1567 р. Дружина також принесла йому міста Тарнів і Ярослав. Протягом життя видав тернопільським міщанам декілька грамот, які надавали їм можливість створити церковно-добродійне братство (згодом «Фундація Костянтина князя Острозького»). Також у них йшлося про виділення на забезпечення товариства 235 моргів і 1463 сажнів поля (близько 140 гектарів орної землі), щоб була можливість утримувати шпиталь для міщан, які не мали коштів на лікування. Також була грамота на утримання братчиками школи з слов’яно-руською мовою навчання, а також будівництво Церкви Різдва Христового.
В 1594 р. зять Костянтина Василя Острозького, Христофор Перун Радзивілл, подав на нього позов і отримав за рішенням суду Тарнополь.
Корупція в Тарнополі в 16 ст.
В Тарнополі корупція процвітала з давніх-давен. В кінці 16 ст., після того, як Костянтин Василь Острозький надав землю міщанам, пропала грамота, яка була пожертвувана на ці цілі. Князь видав нову і призначив нових відповідальних за володіння громадською землею. Але знайшлася стара грамота. І тут виявилося, що єврей Мендель привласнив частину землі, яка була надана князем для церковно-добродійного братства. Коли ж місто спробувало відібрати в нього землю, то він поскаржився князеві, що земля куплена офіційно в пана Галича, вже небіжчика, який до смерті був відповідальним за цю громадську землю, але продав її Менделю. Князь компенсував єврейському підприємцю вартість землі, але спогади про корупцію тарнопольських міщан глибоко ранили Костянтина Василя Острозького.