Ми, тернополяни, повинні пам’ятати тих, хто присвятив своє життя нашому місту. Серед інших варто виділити Володимира Мандля, Володимира Лучаківського та неодмінно Богдана Левківа. Адже його вислів «Життя людини – це дорога» був практично ним втілений. А його біографія та життєвий шлях це підтверджують. І сьогодні, оглядаючись на його діяльність в різних сферах, а особливо на керування Тернополем, видно всі успіхи та невдачі. А тому розглянемо його шлях до того, як він став мером міста, діяльність на посаді та роки після цього. Детальніше про це розповість видання yes-ternopil.com.ua
Історія життя
Як зазначає видання gazeta1, Богдан Левків народився 22 лютого 1950 р. в Кутківцях. Сьогодні це мікрорайон Тернополя, який з часом, завдяки містобудівній діяльності С. Надала має всі шанси з’єднатися з містом суцільною смугою забудов через Регіональний ландшафтний парк «Загребелля».
Майбутній мер Тернополя навчався в 25 школі, яка знаходилась в Кутківцях. А далі пішов продовжувати навчання в Тернопільське вище професійне училище сфери послуг та туризму, яке, як тоді, так і зараз знаходиться на вул. Замонастирській, 26. Цей заклад в той час лише ставав на ноги, адже його створили в 1959 р. А тому на момент появи у ньому Богдана Левківа тут все лише розбудовувалось. Молодий «чоботар» (саме так себе називав Богдан Левків) після закінчення училища вирішив й далі навчатися і поступив в технологічний інститут побутового обслуговування у Хмельницькому. Сьогодні це Хмельницький національний університет (раніше ТУП). Закінчив навчальний заклад в далекому 1973 р. Далі йому пощастило, адже його направили на роботу в Тернопіль, рідне місто. Саме тут почалася його подальша кар’єра, яка дала можливість стати мером і послужити на благо тернополянам.
Діяльність в Тернополі
Вже в Тернополі розпочав успішну кар’єру: став інженером, потім головним інженером підприємства, пізніше начальником виробничо-технічного відділу обласного побутового управління. Це було в 1973-1987 рр. Далі відповідальна робота начальника відділу з якості Центру стандартизації і метрології (1987-1990). Наступною стала робота інспектором контролю за дотриманням цін та правил торгівлі міськвиконкому. Це відбувалося якраз в перші роки незалежності. Далі, вже в період незалежності України, Богдан Левків очолив тернопільське ТОВ «Ремвзуття». А на межі століть (1998-2002 рр.) став секретарем міськради. А далі й вдалося вибороти посаду міського голови, яку й обіймав протягом 2002-2006 рр.
Робота мером міста
Важко переоцінити внесок Богдана Левківа в розвиток Тернополя. Його лідерські якості та вміння знаходити компроміси стали ключовими факторами успіху в його роботі на посаді міського голови. Він активно працював над реалізацією важливих проектів і програм, спрямованих на поліпшення інфраструктури, соціально-економічного становища та якості життя мешканців міста.
Одним з основних напрямків діяльності Богдана Левківа був розвиток місцевої економіки. Він активно сприяв залученню інвестицій у місто, створенню нових робочих місць та підтримці підприємництва. Завдяки його ініціативам було відкрито багато нових підприємств, що стимулювало розвиток місцевої економіки і збільшення доходів міста.
Питання соціальної справедливості також були серед пріоритетів Богдана Левківа. Він вважав, що кожен мешканець міста має мати рівні можливості отримувати якісну освіту, медичну допомогу та соціальний захист.
Протягом своєї роботи на посаді мера міста Богдан Левків сказав декілька цитат, які варто тут відмітити, щоб показати, яка це була людина:
«Влада без грошей неповноцінна».
«Олександр Омельченко – неординарна особистість. Він добрий господар і його дії є для нас, міських голів, певним орієнтиром у роботі».
«Столиця подає нам приклад у розвитку місцевого самоврядування. Ми переймаємо досвід Київради».
«У всьому світі до обраних осіб ставляться з особливою повагою».
Василь Тарас, друг Богдана Левківа
Яким був Богдан Левків? Василь Тарас розповідає, що його знайомство з Богданом Євгеновичем розпочалося в 1973 р., коли обоє молодих людей прийшли працювати на побуткомбінат. На цей час вони були амбітні, мали плани на життя та діяльність. В подальшому їх долі знову пересікались, адже з 1980 р. вони працювали в виробничо-технічному відділі та плановому відділі обласного побутового управління. Робота створювала такі ситуації, що доводилося багато працювати, сперечатися, а також пити каву чи коньяк. А отже, залишатися друзями. Богдан Левків вже тоді був товариською людиною, яка виручала в складних ситуаціях. Як зазначав Василь Тарас, влада, посади в міській адміністрації не зіпсували Богдана Євгеновича. Його мало цікавили матеріальні статки, він і після роботи залишився звичайним тернопільським пенсіонером. А ще любив Тернопіль, Кутківці і не боявся про це говорити. А також звертав увагу людей на те, що він має чоботарську спеціальність. В його словах це звучало так: «Я – чоботар Богдан Євгенович Левків». Тобто, звертав увагу, що він прийшов працювати, а не займатися політикою.
Інші люди про Богдана Євгеновича Левківа
Існують й інші свідчення про діяльність Богдана Левківа на посаді мера. Михайло Ібрагімов, який працював в його команді, зазначив, що він був типово українським чиновником, господарником. Він любив українську продукцію, захоплювався працею українців, підтримував все галицьке, народне, національне. Вважав, що українці можуть все робити не гірше інших націй. Як і в кожної людини, яка прагне навчитися кращого, у Богдана Левківа був свій кумир в сфері господарництва. Ним став Володимир Лучаківський – перший українець-бургомістр Тернополя. Богдан Левків багато знав про його діяльність і прагнув, щоб і його дії на посаді керівника міста були потрібними, дієвими, практичними. А ще для нього було важливим відрізнятися від чиновників-корупціонерів, бути доступним для громадян та простим. Тому він любив спілкуватися з тернополянами як в кабінеті, так і на вулиці. Намагався бути присутнім на всіх подіях, показувати, що вони важливі йому і Тернополю.
Схожі думки про Богдана Левківа висловлював і Павло Сливка, який був в кінці 90-х депутатом міськради. Він зазначив, що на початку незалежності України Богдан Левків вже співпрацював з міськрадою і відповідав за координацію роботи в Кутківцях. Далі була спільна діяльність в міськраді. Завдяки діяльності Богдана Левківа в середині 90-х вдалося заблокувати прийняття в Тернополі непопулярних рішень, зокрема щодо так званої прихватизації (так у народі називали приватизацію). Вдалося зупинити розкрадання Фонду комунального майна міста.
Петро Мандзій, депутат, вказував, що Богдан Левків ніколи не просував своїх питань на сесіях міської ради. Давав можливість депутатам обирати рішення, яке відповідало інтересам тернополян. Варто зважити й на те, що період роботи Богдана Левківа був складним: економіка лише починала ставати на ноги, бартер залишався важливою частиною економічних відносин, часто видавали зарплату чоботами чи горілкою. Але йому вдалося вибити 2 млн. грн. в президента В. Ющенка на ремонт дороги в центрі міста, яка перебувала в страшному стані 20 років.
Володимир Чубатий розповів, що в роки каденції Богдана Левківа вдалося врятувати від закриття обласну експериментальну комплексну школу мистецтв. Місто і область спільно взяли «шефство» над закладом і він продовжив роботу.